Від подиву Недоладько гепнувся на траву, не зводячи з Алі очей.
– От так компот! – розгублено пробубонів він. – Скільки живу, ще ніколи не зустрічав у нашій країні справжньої живої дівчинки! Чим же ти так завинила, що потрапила сюди? – співчутливо запитав він.
– Завинила? Нічим я не завинила! – відповіла вона. – Хіба що позавчора розбила чашку з сервізу. А ще раніше без маминого дозволу ходила в кіно. А перед тим загубила в снігу рукавиці. Невже за це можна потрапити сюди?
– Ні, ні! От так компот! Зараз я тобі все поясню! – вигукнув Недоладько і зручніше вмостився на горбочку.
– Знаєш, що це за країна? – таємниче почав він. – Тут живуть не доведені до ладу справи! Так, так, усі недороблені справи! Хтось там у вас щось не доробив – гульк! – і вже воно тут! Ось мене, наприклад, не домалював один хлопчик,– і він показав на те місце, де мало бути ліве вухо,– і тому я тут. А збирає сюди недороблені справи карлик Недочеревик. Він уміє чаклувати...
– Зачекай, зачекай, на голові у нього – червоний ковпачок, а на ногах – величезні черевики? – перебила його Аля.
– Так, так, це він! Але дивно – раніше він забирав тільки те, що не доробляли люди. А от щоб переносити до Недоладіі людей – такого ще не було! Можливо, він схопив тебе за те, що ти косу не доплела?
У Алі в кишені ще й досі лежала стрічка для другої кіски. Вона засунула її туди ще вдома, бо сподівалася заплести пізніше.
Але дівчинка вже почала здогадуватися, чому потрапила сюди. «Напевно, це через бабусин рушничок», – подумала вона.
І раптом сплеснула руками, бо згадала, що сьогодні бабусин день народження, і всі, мабуть, уже сідають за святковій стіл. Її, напевно, шукають, мама хвилюється...
– Недоладьку, мені треба швиденько повернутися додому.
Лагідні очі Недоладька з сумом подивилися на Алю.
– 3 цієї краіни немає дороги назад, – відповів він, – Хто потрапить сюди, тут залишається назавжди.
– Як це – назавжди? Які дурниці! – занепокоєно вигукнула Аля. І раптом зрозуміла, що Недоладько не жартує.
– Невже ніхто не знає дороги звідси? – злякана дівчинка благально поглянула на Недоладька.
– Я тільки знаю, що на північ від Недоладії живуть абияки, на захід – якоськи. А з півдня і сходу Недоладія межує з великою країною сяк-таків. Це величезні дикі краї. На мандрівників там чекає безліч смертельних небезпек. Це все, що я знаю.
Недоладько замислився.
– Взагалі, можна спробувати... Розумієш, який компот.. Недоладією править Недороль Десятий. Кажуть, що він добрий хоч мені в це не дуже віриться. Але спробувати можна. Можливо він допоможе тобі вибратися звідси.
– А де він живе?
– У своєму замку в столиці Недоладії – Недограді. Якраз я йду туди. Якщо хочеш – ходімо разом.
– Пішли! – погодилася Аля.