– А ти знаєш, чому я боюся свого Першого Недорадника? – Він зазіхає на мою корону! – плаксиво сказав Недороль Десятий. – Мене рятує тільки те, що у нього немає голови! Але тільки вона в нього з’явиться... – Недороль засмученими очима дивився на подушки.
– Як це – немає голови?! – вжахнулася Аля
– Нема – і все! Його намалювала якась дівчинка спочатку з головою. Потім та голова їй чомусь не сподобалася, і вона стерла її гумкою. А більше так і не малювала. От він і лишився без голови!
Раптом Недороль похопився, вирячив очі, підняв палець вгору і зашепотів:
– Але про це ніхто не знає! І ти про це нікому не кажи, бо… бо… бо…
Недороль заткнувся.
– Бо це Державна Таємниця! – нарешті придумав він.
Знаєш, що буває за розголошення Державної Таємниці? – і Недороль рукою показав, ніби відтинає собі голову.
Прохальним голосом він запитав:
– Ти нікому не скажеш?
– Ні, ні, не бійтеся, ваша недоречність! Нікому!
Почувши таку відповідь, Недороль полегшено зітхнув. Але видно, коли почав він відкривати державні таємниці, то не міг уже зупинитися, бо по-змовницьки підморгнув Алі і поманив її за собою.
Відчинивши двері до Тронної Зали, Недороль підняв свічку над головою і освітив заглиблення у стіні – нішу. В ній стояли залізні лицарські лати.
– Бачиш цей шолом? – спитав Недороль. – Кожен ранок Перший Недорадник приходить сюди і прилаштовує шолом собі на плечі, замість голови. А увечері ставить його назад.
Аля піднялася навшпиньки і зігнутим пальцем обережно постукала по шолому. Усередині загуло, наче в порожній бочці.
– Але ж там порожньо! – здивувалася дівчинка.
– Ет! – роздратовано сказав Недороль. – Кого цікавлять такі дрібниці – повна в тебе голова чи порожня! Однак те, що Недорадник безголовий, мене рятує. Сама подумай – не може ж він одягти корону на залізну каструлю! Що-що, а голова у короля повинна бути в порядку. Принаймні зовні...
Він зітхнув.
– Скільки голів він уже переміряв! Це щастя, що жодна йому не підійшла!
– Як – переміряв?
– Звісно як. Накаже відрубати кому-небудь голову, а потім приміряє її, чи не підійде вона йому.
– А ви мовчите і дозволяєте йому робити такі жахливі речі?! – з обуренням вигукнула Аля.
– Отож і видно, що нічогісінько ти не тямиш у королівських справах! – розсердився Недороль.