Золотий птах і морська царівна (українська народна казка)

***

Золотий птах і морська царівна (українська народна казка)  Був один цар та мав три сини і золоту яблуньку. Але він рано встає, та й зараз рахує яблука. І хоча рахує він кожного ранку, а вже не стало одного. От старший син каже:

  – Татку, ану я буду вартувати, хто то наші яблука обриває.

  І виліз на яблуньку та й сидить. Сидить, сидить і задрімав.

  Рано виходить цар і рахує. Знов нема одного яблука. Але вже другої ночі каже середульший син:

  – Ану, татку, я буду вартувати.

  Виліз на яблуньку, сидів-сидів та й задрімав. А вранці цар знов рахує – нема одного яблука.

  Але вже третьої ночі каже наймолодший:

  – Татку, ану я піду на варту.

  А цар каже:

  – Іди геть! Коли старші розумні та не достерегли! Але,– каже цар,– зрештою, коли маєш охоту, то іди.

  І пішов наймолодший, і виліз на самий верх, сидить, вартує. Десь опівночі дивиться: золотий пташок прилітає та й дзьобає яблучка; коли він хоче його лапнути, а пташок вирвався, лиш одне перце лишилося в руках. А рано цар рахує та й каже:

  – Є всі яблука.

  Але молодший син каже:

  – А дивіться, татку, хто наші яблука обриває: то золотий пташок.

  Цар скликав синів докупи та й каже:

  – Ідіть у світ, котрий з вас трьох того пташка принесе, то дам свою корону і половину царства.

  І зібралися всі три брати, набрали грошей і посідали на коні та й поїхали в дорогу. Але приїхали в такий великий ліс, що аж лячно дивитися. Але найшли три дороги, а старший каже так:

  – Тепер розійдемося: я поїду крайньою, а ти, середульший,– їдь середньою, а ти, молодший,– їдь знов другою, крайньою дорогою.

  Розділилися та й поїхали.

  Молодший їде-їде, і захопила його ніч. Бере він путає коня і пускає пасти, а сам наклав собі вогню, та й сів біля нього. Але вовк приходить та й каже:

  – Молодику, я твого коня буду їсти.

  А він каже:

  – На тобі мій хліб, і м'ясо, і все, що маю, лиш не їж мого коня.

  Але вовк з'їв хліб та й каже:

  – Коли я ще такий голодний, я таки мушу твого коня з'їсти.

  А молодик каже:

  – А я ж що буду робити без коня в дорозі?

  Але вовк каже:

  – А ти ж куди їдеш?

  А молодик розповідає йому все, куди їде. А вовк каже:

  – Не журися, ми зараз за годину і будем там.

  Вовк, як з'їв коня, каже:

  – Ану, сідай на мене!

  Господи! Молодик як сів на вовка, що скочить – а все милі, що скочить – а все милі, і за годину приїхали там, де золотий пташок. Аж вовк каже:

  – Стій ти тут, на дворі, а я піду і помертвлю їх, і вони не будуть чути.

  Пішов вовк до стайні і помертвив вартівників, а потому пішов до покою там, де був пташок золотий, і також помертвив всіх, і виходить на двір та й каже:

  – Іди до покою, але не бери птаха в золоту клітку, лиш бери з тією кліткою, що пташок в ній сидить.

  Але молодий царевич входить до покою, дивиться, а пташок у простій клітці. Та він бере та й затягує пташка до золотої клітки, а пташок як заверещить, то всі повставали, і побачили його коло пташка та й кажуть:

  – А ти як смієш пташка брати?

  І напудився молодий панич, і каже:

  – В мого тата є золота яблунька, а цей пташок щоночі обриває одне яблучко, і мене мій тато послав, аби я цього пташка приніс.

  Але той цар йому каже:

  – Іди! Як приведеш мені золотого коня, то дам тобі пташка.

  І пішов молодий царевич, але вовк каже:

  – А бачиш, я тобі казав, щоб не брав до золотої клітки, але вже пропало,– каже вовк.– Ну, сідай на мене.

  Сів, а вовк що скочить – а все милі; і прилетіли до другого царя, там, де золотий коник. Але вовк каже:

  – Стій же ти тут, на дворі, а я піду до стайні.

  І пішов вовк до стайні, і помертвив всіх фірманів, і виходить надвір та й каже:

  – Іди ж тепер до стайні і бери коня, але не бери золоту кульбаку, лиш бери з тою кульбакою, що на коні.

  І пішов молодий царевич, дивиться, а то така кульбака золота, що аж очі в себе бере; але він хоче брати кульбаку в руки, а кінь як заірже, а то всі повставали, та й побачили молодого царевича, і повели до царя. А цар його запитує:

  – З якої причини ти хотів коня взяти?

  А молодий царевич розповів йому все як було. Але цар каже:

  – Іди, як приведеш мені ту панну, що на морях в окренті вродилася, і зросла, і ще не була її нога на сухій землі, то дам тобі золотого коня.

  Молодий царевич вийшов надвір та й плаче, а вовк каже:

  – А бачиш, я тобі казав, аби не брав золоту кульбаку, був би узяв коня, а тепер я тобі не винен.

  Потому питає вовк:

  – А що ж тобі казав цар?

  – А що ж казав, аби йому привести панну, що народилася у морі і ще не була своєю ногою на сухій землі.

  А вовк каже:

  – Не журися, ми її дістанемо, але іди до міста та накупи хусток червоних, зелених і з усякими квітами.

  І пішов молодий царевич в місто, і накупив усякої матерії, і пішли на море, та й виклали склеп, а він порозвішував хустки на дрючках, а то вітер тосить хустками, і далеко-далеко видно. Але вовк молодому паничеві каже:

  – Стань собі за склепом і стій, а вона як приїде і буде обзирати речі, а ти лиш забіжи і зараз її побачиш у склепі.

  І пішов молодий царевич, дивиться, а то така кульбака золото таке червоне, та й скочила на берег, і прямісінько до склепу зайшла оглянути речі; а він швидко забіг та й уздрів її в склепі.

  Потім і вовк прибігає та й каже:

  – Знаєш, що ми зробимо, ми як дамо цареві панну, а коня візьмем, то і кінь буде наш, і панна буде наша.

  Узяв вовк, замертвив панну, аби не боялася, як буде летіти, молодий царевич висадив панну на вовка та й сам сів. Господи, вовк як скочить, та й за годину стали в царя. Тут вовк збудив панну й каже:

  – Іди ж ти з молодим царевичем до покою, а я буду тихо під корчем сидіти у городі. А ти як будеш з царем гуляти, то відійди трохи набік, а я тебе ухвачу і з тобою втечу.

  Взяв молодий царевич панну і веде до покою. Цар як забачив панну, то так втішився, якби не знати чим. І зараз же наказав вивести коня із золотою кульбакою і дати молодому царевичу. Взяв царевич коня та й поїхав потихеньку дорогою. А вовк сидить під корчем, дивиться. От цар виходить з панною та й гуляє собі городом. А то вже добре смеркалося. Лиш панна відійшла трошки вбік, вовк як ухватив її, як скочив і наздогнав царевича за містом. Та й каже:

  – Ну, вже маєш панну і коня.

  Їдуть вони, їдуть і приїхали вже до того царя, де пташок золотий. А вовк каже:

  – Знаєш, що я тобі скажу? Ми зараз пташка візьмем і коня не дамо.

  І взяв вовк та й сам перетворився у коня, й каже царевичу:

  – Най панна тримає коня, а ти бери та веди мене.

  Як привів до царя коника, а цар так зрадів і віддав пташка із золотою кліткою. І взяв молодий царевич пташка, і вийшов за браму, висадив панну на коня, і поїхали додому. А вовк, що побув у стайні, вирвався та й утік. І, наздогнавши царевича, каже:

  – Видиш, як я тобі добре зробив, вже маєш панну, і коня, і пташка; тепер візьми і ще купи собі пару коней чудових і бричку, і найми собі фірмана, та й їдь додому, але не забувай за мене в дорозі.

  І пішов собі вовк в ліси, а молодий царевич пішов в місто і купив собі пару коней, бричку, і найняв собі фірмана, та й їде додому. Проїхав з кілька верст і заїхав до одного невеликого міста. Дивиться, а його брати ходять по місту такі обідрані і босі, шмаття на них облетіло, такі нужденні, що ледве їх пізнав. І зараз вони з ним повіталися та й кажуть:

  – Отож, братчики, насходили світами і попродали коні і одежу, бо вже не мали за що погодуватися, а тепер радимся, як додому приступити.

  Але молодший брат каже:

  – Ходіть, брати, зі мною.

  Пішли до склепу, він купив їм сорочки, чоботи і одежу, поприбирав їх наново, так, як були. Купив їсти, попоїли вони, а як попоїли, та фірман запряг коні, і їдуть додому.

  Але на дорозі обидва старші брати порадилися і кажуть:

  – Нам буде встид від тата, що ми старші, та нічого не зорядували, а молодший зорядував, то й дістане від тата корону.

  І взяли та й вбили молодшого брата і фірмана, а самі сіли на бричку й поїхали. А на дорозі кажуть вони панні:

  – Пам'ятай: як татові розкажеш, що було, тоді і тобі те буде. Але вона забожилася перед ними, що не скаже нікому. А той старший каже:

  – Ми лиш додому приїдем, і я візьму з тобою шлюб.

  Ідуть і вже приїхали додому, а цар як забачив пташка і золотого коня, то з радості аж не знав, що собі робити, і зараз на другий день зробив великий бал і розповідав гостям, що його сини винайшли золотого пташка, і коня, і панну з морів, а за молодшого свого сина і не згадує.

  А вовк ходив лісом і думав собі: ану, я піду тією дорогою, куди молодий царевич поїхав. І пішов собі вовк, а то була вже ніч. Але вовк дивиться, а то щось чорніє. Прийшов ближче, а то молодий царевич. Вовк і каже:

  – Ото ті небожі зрадили брата.

  Побіг, приніс живучої води і плюнув йому в зуби. Та й він ожив. А вовк йому каже:

  – Отож лишився сирота, але ти не міркуєш, чи ж не мав що коло себе?

  – А що ж! Не було ніц, лиш золотий, той, що мені панна дала.

  Вовк як зачав землю бурлити, знайшов золотий, і дав молодому царевичу, та й каже:

  – Сідай на мене.

  Він лиш сів, а вовк як скочить, та й за годину стали дома. Тут вовк каже:

  – Іди ж тепер до міста, купи собі скрипочку та грай, а додому не показуйся.

  І пішов собі вовк в ліс, а молодий царевич пішов у місто і купив скрипочку. І пішов молодий царевич до корчми, і казав собі дати щось пити, а відтак як заграє в скрипочку, то всі хоч би не раді танцювати, то мусіли, бо ще не чули такої гри. Але корчмар каже:

  – Я іду до царя і скажу цареві, аби взяв цього музику грати на весілля.

  Пішов до царя і каже:

  – Такий же музика, що на цілім світі не знайдеться ліпший.

  І зараз наказав цар його закликати. Приходить він до царя, господи, як заграє в палацах, так що аж вікна дзеленькотять. А та панна, що мала іти вже до шлюбу, лиш подивилася на музику і зараз пізнала, що то той, що її взяв із морів, та й каже:

  – Прошу вас, пани, послухайте, а я вам скажу байку.– І зачала казати, і каже так:– Був один цар, так мав три сини і мав золоту яблуньку, він все щоранку рахував яблука, і все не ставало одного. І розповіла все так, як було, а напослідку каже вона так: – Як він їхав вже додому, то надибав своїх братів в однім місті, дивиться, а вони такі обдерті, такі босі і нужденні, що аж не можна було дивитися, а молодий царевич купив їм вбрання і все, і пустилися в дорогу. А в дорозі, бо їм було встидно, що молодший винайшов птаха, і зараз вбили його, рідного брата, і затягли в ліс, а самі взяли пташка і золотого коня, заборонили панні, аби не сказала, бо і вона загинула б, і мусила забожитися перед ними, що нікому не скаже,– і поїхали. А цар як забачив золотого пташка, і коня, і панну, то зараз казав зробити бал і повідав гостям, що то його сини привезли з дороги, а за молодшого і не згадав. Та тут вже мало бути в царя весілля, старший син мав брати шлюб, але не було добрих музиків, аж найшовся такий один, що як заграє, то й не хочеш, а мусиш танцювать,– і зараз обійняла того музику, і поцілувала, і каже:

  – Отепер ти мій, а я твоя!

  А гості аж здивувалися, а вона каже цареві:

  – Татку, це ваш молодший син, то він все винайшов – і золотого пташка, і золотого коня, і мене з морів, бо моя нога не була на сухій землі, відколи я вродилася, аж він мене привабив.

  І зараз цар поклав корону на свого молодшого сина і випровадив до шлюбу, а старшим каже так:

  – Ідіть собі від мене, аби мої очі не бачили і вуха не чули за вас.

  І нагнав у світ, а молодшому дав половину свого царства, і жили собі красно аж до смерті.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)