Жив над річкою Залий
Не старий і не малий
Цап – упертий забіяка.
Був такий страшний вояка –
З ким не стрінеться – поб’ється.
Хай хоч кров із нього ллється
Чи тріщать лобина, ріжки –
Не відступиться нітрішки.
Бився цап з бичком два рази.
Аж тріщали перелази,
Тричі бився із Рябком,
Навіть з тихим гусаком.
Залякав усіх в окрузі.
І його колишні друзі
Не ходили на Залий,
Де блукав цапина злий.
"Цур тобі, – усі казали, –
Що ми – клопоту не мали –
Затівати бій дурний!"
Не знайшовши з ким побитись,
Цап до річки йде напитись.
Тихо горнеться ріка,
Не глибока й не мілка.
Чиста, наче із кришталю.
Скочив цап на трухлу палю
І побачив під водою
Із рогами, з бородою
Звіра сірого, малого,
Набундюченого, злого.
"Ой, яка ж гидка тварина!" –
Закричав лихий цапина.
Цап об палю б’є ногами.
Націляється рогами.
Й той звірюка під водою
Крутить злісно бородою
І об палю б’є ногами,
Націляється рогами,
Аж трясеться – битись хоче.
Цап із палі як зіскоче,
Щоб уцілить в перенісся.
Тільки шум води пронісся...
І тепер бички, телята,
Цуценята і качата
Ходять вільно на Залий,
Де блукав цапина злий.