Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Лисяче серце (українська народна казка)

Казки про:
1676

Лисяче серце (українська народна казка) Ходив лис берегом понад воду і що побачив яку маленьку рибку, що підплила під берег погрітися на сонці, швидко хапав її і поїдав. Побачили це більші риби і стало їм ніяко, що до їх господарства вмішується якась патлата біда. Поплили до свого короля по раду, що мають робити. Король вислухав їх і каже: «Приведіть його сюди на глибину Дністра, тут ми затягнем його в воду, розпоремо, виймемо серце, з’їмо і будемо такі мудрі, як лис».

Пішли риби сповняти раду короля.

Підпливли дві риби під берег, стали перед лисом і кажуть: «Проше пана месіяша, чи не попливли би ви з нами, щось потребує вас наш король».– «Чому би ні? Як треба, то треба».

Сів лис на риби, плинуть на середину ріки. Але питає лис риб: «А ви не знаєте, чого ваш король потребує від мене?» – «Як би ні? Знаємо! Він казав, що треба ваше серце випороти і з’їсти, то будемо такі мудрі, як ви».– «Е, коли так, то завертайте назад, бо я лишив серце вдома; але я скочу і за минуту принесу сюди».

Завернули риби назад. Скочив лис на берег та й каже: «Які ви дурні! А де ж є хто такий, аби ходив без серця?»

Риби зміркували, що лис вивів їх в поле, але пропало, бо що годні йому тепер зробити?