Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Мишача рада (українська народна казка)

Казки про:
1686

Мишача рада (українська народна казка) Зібрались раз миші та почали гомоніти, що таки треба щось думати з тим котом, бо далі вже витримати не можна! Відколи господиня стала зачиняти його в хаті та в коморі,– настало чисте горе: то того, то другого в мишачій громаді не дорахуєшся! Та ще ж таки проклятий той кіт, аби ж нападав так, щоб його заздалегідь було чути, а то ж підкрадається так тихесенько, що й не чуть, та й заляже десь у закамарку щільненько, що його й не побачиш! А сам же, звісно, і вночі бачить! Тільки загляне якесь мишеня,– скік! І вхопив своїми пазурами!

– Ну, що ж його зробити? – міркують миші далі.

Одні кажуть:

– Отруїти.

– Та як же ти його отруїш? – кажуть інші.– Отрути, яку господиня з ласки своєї для нас порозкладала, він не їсть (десь-то знає, проклятий, що воно таке!), а іншої отрути в нас нема.

Дехто каже:

– Застрелити його!

А на це інші:

– Як? Чим? Нема ж у нас такої зброї!

Аж тут обізвалася одна миша:

– Знаєте що, друзі? Давайте ми йому почепимо на шию дзвіночок, то хоч будемо чути, як він наближається. Та й будемо так остерігаться! А дзвіночок є ось тут у коморі коло кінської збруї. Малесенькі такі дзвіночки, та голосні дуже! Можна одгризти одного й почепити!

– От розумно придумано! – загукали інші миші.– Ну, та й дотепно ж! Отже, так і зробім.

Наповтішались миші тією вигадкою, а потім і кажуть:

– Ну, добре. Дзвіночок, то дзвіночок. І одгризти його не штука. А хто його котові на шию повісить? Еге, хто ж повісить?

Дивляться миші одна на одну – ніхто не озивається. Далі й розходитись почали, посумувавши.

А та мишка, що нарадила ту штуку із дзвіночком, вже й давно втекла.

Отож-то й воно! Радити не штука, а самому діяти супроти лиха – то інша річ!