Одного разу ведмідь бродив по лісі і побачив чоловіка, який гнув дуги. Підійшов він до чоловіка й каже: «Найми мене до себе дуги гнуть». Дядько й каже: «А скільки ж ти хочеш?» Ведмідь і каже: «Нічого я не хочу, а тільки клади мене у твоїм садку біля вуликів, бо в мене дуже шкіра свербить; хай вони мене покусають, може, не свербітиме».
У дядька були вулики. Дядько згодився.
Пішли додому. Дядько ліг у хаті, а ведмідь у садку. Тільки що все надворі затихло – ведмідь поїв мед і пішов геть прямо в ліс.
Дядько ранком устав. У садок – а там ні ведмедя, ні бджіл, ні меду...