Усім відомо, наскільки допитливі янкі. І якщо вже хтось із них вирішив вас про щось розпитати, то малоймовірно, що вам вдасться легко від нього відкараскатися.
Швидше за все, вам не вберегтися від його настирливих питань. Навіть якщо ви навідріз відмовитеся відповідати, то це допоможе максимум на хвилину. Він замовкне, але лише для того, щоб змінити тактику.
– Перепрошую, люб’язний незнайомцю, – після хвилинного мовчання знов заговорить він.
– Але якби ви тільки знали, як важко (а часом навіть неможливо!) істинному янкі стримувати вроджену допитливість. Отож не дратуйтеся! Краще дайте мені відповідь на кілька простих запитань. Як вас звати? З яких ви країв? Чим заробляєте на хліб? Я сподіваюся, ви законослухняний громадянин. А тому все, про що я запитав, немає сенсу тримати в секреті!
Але одного разу такий допитливий тип нарвався на не менш дотепного пасажира, з яким янкі подорожував у дорожній кареті, що прямувала в Нью-Йорк.
Так от – у відповідь на град запитань, що посипалися на нього, цей громадянин встав зі свого сидіння, розправив широкі плечі – наскільки це дозволяла невеличка карета – і відчеканив:
– Мене звати генерал Ендрю Томсон! Маю честь проживати у штаті Міссісіпі. На даний момент без певних занять, оскільки звільнений в запас із регулярної армії Сполучених Штатів Америки.
За час служби встиг зібрати порядну суму коштів. Тому зараз подорожую. Я багато чув про ваше місто Нью-Йорк і зібрався подивитися на нього. Якщо воно виправдає мої очікування, я маю намір придбати його!..
У кареті вибухнув дружний сміх решти пасажирів. Янкі ошелешено роззирався навсібіч, витріщивши очі. Проте питань більше не ставив.