Золота сокира (латиська казка)


Золота сокира (латиська народна казка)

Жили колись на світі два брати: старший – багатий, а менший – бідний. Багатий брат не знав, як згаяти час: йому нічого не треба було робити, жив у достатку та розкоші. А бідний брат цілий день спину не розгинав: рубав у лісі дрова, щоб заробити на хліб собі та своїй сім’ї. Єдиним багатством у бідного брата була сокира.

Якось рубав він верби на березі річки, й несподівано сокира вислизнула з його рук і впала у воду. Бідолаха не знав, що робити, не міг він повернутися додому без хліба й слухати плач голодних дітей. Сів бідний брат на березі й сам заплакав з горя. Довго він плакав, аж раптом чує, що хтось його заспокоює.

– Не плач, я допоможу тобі. Скажи лишень, що трапилося?

Золота сокира (латиська народна казка)-2

Розповів бідний брат про своє нещастя й знову заплакав.

А втішав його, як виявилося, маленький сивий дідусь з довгою білою бородою, з палицею в руці. Дідусь пообіцяв дістати сокиру з дна річки, і бідний брат заспокоївся.

Підійшов дідусь до самої води, закотив рукава, занурив у воду руку й витяг срібну сокиру.

– Твоя сокира? – питає.

– Ні,– відповідає бідняк,– не моя.

Витяг він золоту сокиру й знову питає:

– Твоя сокира?

– Ні, й це не моя,– відповідає бідняк.

Золота сокира (латиська народна казка)-3

За третім разом дідусь витяг його сокиру. Взяв бідний брат свою сокиру, подякував дідусеві й тільки-но хотів знову братися до роботи, як той і каже:

– Послухай мене, чоловіче добрий, якщо ти на хліб заробляєш тільки простою сокирою, то ці дві принесуть тобі багато грошей.

І віддав біднякові і срібну, й золоту сокири.

Повернувся бідняк додому – його домашні сидять за столом, а на столі чого тільки немає! Дружина й розповідає:

– Приходив якийсь дідусь, маленький такий, і дав нам багато грошей, і всі золоті.

Золота сокира (латиська народна казка)-4

З того часу менший брат не знав горя, через рік став таким же багатим, як і старший брат, збудував собі новий гарний будинок.

Коли будинок закінчили і менший брат перейшов туди жити, до нього в гості завітав багатий брат. Дивиться він і дивується:

– Коли і як ти зміг розбагатіти?

Розповів старшому братові менший про все, що трапилося з ним на березі річки. Багатий брат, навіть не дослухавши до кінця, чимдуж побіг додому, а з дому відразу ж – на річку.

Прийшов він на берег, цюкнув сокирою раз чи два та й пожбурив її у воду. Тоді сів на березі й заплакав, та так гірко, що аж ліс застогнав. І ось підходить до нього сивий дідусь і питає:

– Що трапилося?

Розповів йому багатий брат про те, як він свою сокиру ненароком у воду впустив. Дістав дідусь з води срібну сокиру, а багатий брат як закричить:

Золота сокира (латиська народна казка)-5

– Давай сюди, діду, це моя сокира!

Нічого не сказав дідусь у відповідь, промовчав, а сокиру віддав.

Те ж саме було, коли старий дістав золоту, а тоді й залізну сокири. Багатий брат навіть спасибі не сказав, схопив сокири і підтюпцем подався додому, несила була чекати: кортіло взнати, скільки ж грошей дідусь йому приніс.

Ішов багатий брат, ішов, а лісу – ні кінця, ні краю не видно. Скоро й зовсім стемніло, і багатий брат зрозумів, що заблукав. Вирішив він перечекати до ранку.

«Все одно, – подумав він, – у темряві дороги не відшукаєш»,– і влаштувався на ніч. А вночі приснився багатому братові сон, наче підійшов до нього знайомий дідусь і каже: «Ти багато хотів, та мало одержав. Учися ж тепер, як у злиднях жити». Сказав і зник.

Золота сокира (латиська народна казка)-6

Ранком прокинувся багатий брат і ніяк не збагне, де ж він. Ходив-ходив він знову цілий день між деревами, а вийти з лісу так і не зміг.

Коли смеркло, ліг він голодний на купину й заснув. Не один день проблукав багатий брат, поки знайшов його менший брат.

– Скажи, скільки золота приніс мені додому дідусь? – передусім запитав він брата.

– Чимало, – відповів менший брат і вивів старшого з лісу. Лише коли вийшли вони з лісу, зрозумів багатий брат, що весь час блукав поблизу своєї садиби. Зійшли вони на пагорок, поглянув багатий брат у бік своєї садиби, а на тому місці, де стояв його дім,– саме згарище. Всю його сім’ю менший брат забрав до себе жити, і старшому братові дуже було соромно, що поки він був багатий, то жодного разу не допоміг своєму братові, котрий тепер його годує.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)