Чому я нічого не маю (литовська казка)

***

Чому я нічого не маю (литовська казка)

Жив собі один парубок. І такий уже він був бідний, що нічогісінько в світі не мав. Одягнувся він одного разу як міг і пішов у світ. Кого не зустріне, то й питає:

– Чого я нічого не маю?

– А якусь роботу маєш?

– Ні, не маю.

– Коли роботи не маєш,– відповідають йому,– то звідки ж у тебе щось буде?

Іде бідняк далі і все питає кожного стрічного, чого в нього нічого немає. І прийшов він до одного міста. Іде собі, роздивляється, аж у саду король з королевою ходять. Підійшов він до короля та й питає:

– Чого я нічого не маю?

– А ти вмієш писати, читати чи щось інше робити?

– Ні, не вмію.

– То як же ти щось матимеш, коли нічого не вмієш робити.

Іде бідняк далі, бачить: біля дверей палацу сидить королівна і тче пояси. Підійшов він до неї і питає:

– Чого я нічого не маю?

– А ти одружений?

– Ні, ще не одружений.

– То оженися і матимеш дружину,– відповіла йому королівна.

Засміявся бідняк і пішов собі далі. Куди він дружину подіне, коли й сам нічогісінько не має.

Побачив король, що бідняк сміється,– захотілося йому довідатися, що йому королівна сказала.

І питає він у королівни:

– Що питав у тебе той парубок?

– Та питав, чого він нічого не має.

– А що ж ти йому відповіла?

– Не скажу.

– Скажи!

– Не скажу.

Хоч як примушував король дочку, вона нічого йому не сказала. Тоді звелів король розшукати того парубка. Знайшли бідняка, привели до короля. Король його.й пита&:

– Що ти питав у королівни?

– Питав, чого я нічого не маю.

– А що ж вона тобі відповіла?

– Оженися, то матимеш дружину!

Як розгнівається тут король на дочку!

– Як так,– каже,– він ще не одружений і то бідно живе, а що ж буде, коли він жінку приведе та дітей діждеться?.. Коли ти йому таку раду дала, то іди й живи з ним!

І вигнав король свою дочку разом з тим бідняком. Прийшли вони до іншого міста. Тут королівна й мовить біднякові:

– Я перевдягнуся в іншу одежу, а ти віднеси моє королівське вбрання до того купця, в якого мій батько завжди усе купує, і продай за стільки-то і стільки-то карбованців. Коли він питатиме, чия це одежа, скажи, що твоєї дружини.

Поніс бідняк оте вбрання до купця, сказав ціну, а купець і питає:

– Де це ти таке вбрання взяв?

– Це моєї дружини.

– Ти його украв!

– Це моєї дружини,– знову відповідає бідняк.

Розгнівався купець, покликав стражників і велів арештувати парубка.

– Де ти це вбрання взяв? – питає начальник стражі.

– Це моєї дружини.

– Коли справді це вбрання твоєї дружини, – каже купець,– я віддам тобі все своє майно.

– Гаразд!

Забрали бідняка, а купець підписався, що віддасть усе своє майно, як справді одежа належить дружині бідняка.

– А де ж твоя дружина?

– Там, за містом, чекає, коли я повернуся.

І повели купця й бідняка до королівни.

Як тільки побачили її, відразу ж усі впізнали, що то королівна, а вона їм і каже:

– Чого ви знущаєтеся з нього? Це ж мій чоловік.

Зажурився купець і мусив віддати біднякові усі свої статки.

Переселився бідняк з королівною до купцевого будинку.

Все вони мали, чого тільки бажали, бракувало тільки грошей.

Виткала тоді королівна пояса, вишила самоцвітами і звеліла чоловікові понести той пояс продати. Прив’язав він пояс на тичку (знаєте, як простий чоловік) і носить по місту. А в тому місті ніхто не мав таких поясів. Побачив один купець, що продається пояс, і питає:

– Де ти взяв цей пояс?

– Це моєї дружини.

– Украв, зізнайся!

– Це моєї дружини.

Тут підійшли ще купці. І всі як один торочать, що пояс крадений. А бідняк одне:

– Це моєї дружини.

Склалися тоді усі купці по дві тисячі й кажуть:

– Як справді це пояс твоєї дружини, то гроші залишаться тобі.

А коли бідняк привів купців до королівни, вона на них насварилася, чого до її чоловіка даремно чіпляються. Злякалися купці, віддали біднякові ті гроші, що склалися, і повернулися ні з чим. Тепер у подружжя всього вдосталь: і грошей, і всякого добра.

Живе бідняк із королівною і не журиться. От послав король своїх слуг до купця, в будинку якого стали жити королівна зі своїм чоловіком, щоб дали йому стільки-то і стільки-то товару.

– Хай сам король приїде,– каже королівна, – інакше не дамо!

– Повернулися слуги й розповіли про все королеві: так і так, мовляв, не хоче купець дати товарів.

– Хай,– кажуть,– сам король приїде.

– Як? Невже так і сказав: «Хай сам король приїде»? Добре! Запряжіть коней.

Запрягли. Поїхав король. А королівна, знаючи гарячу батькову вдачу, одягла наспід залізну одежу. Приїхав король, зіскочив із брички й прямо до королівни. Та як вдарить мечем. А меч і відскочив. Тоді тільки він отямився і впізнав свою дочку. І дуже здивувався.

– Як ти тут,– каже, – опинилася?

– Так і так,– розповіла королівна батькові, як усе сталося.

– Твоя правда, – мовив король, переписав їм половину своєї землі, і того ж самого вечора справили весілля.

На тому весіллі і я був: у кужелі сидів і на гостей глядів, а що бачив та чував – слово в слово записав.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)