Як Джиртдан врятував дітей від страшного дива (азербайджанська казка)

Жила колись жінка, і мала вона сина, такого маленького, що всі називали його Джиртдан – крихітка.

Хоч Джиртдан і невеликий на зріст, а допомагав батькові й матері.

От побачив він, що сусідські діти збираються в ліс по хмиз, прийшов до матері й каже:

– Я з дітьми по хмиз піду!

– Та куди тобі? – питає мати.– Ти й однієї гіллячки не донесеш.

– Важко буде – хлопці поможуть! – каже Джиртдан.

Гукнула жінка сусідських дітей, дала кожному по шматку чурека з сиром і каже:

– Наглядайте в лісі за моїм синочком!

Прийшли діти в ліс, стали збирати хмиз. І Джиртдан збирає, тільки нелегко йому ті галузки піднімати.

– Треба допомогти нашому Джиртданові,– кажуть Діти.

Назбирали вони в'язку хмизу й Джиртданові. Зібрали та й пішли додому. Узявся малюк за свою в'язку – ніяк не може її з місця зрушити. Сів на в'язку та й плаче.

– Не можу я її нести! Допоможіть мені!

Взяли діти ще й Джиртданову в'язку. Йшли вони, йшли, потомилися й сіли перепочити. Забалакались і незчулися, як настав вечір.

Збилися діти в темряві з дороги і не знають, куди йти, що робити. Нарешті вийшли з лісу, прислухалися, роздивилися. З одного боку чути, собаки валують, в другому–вогник блимає.

Питають діти у Джиртдана:

– Скажи, Джиртдане, в який бік нам іти: туди, де собаки гавкають, чи туди, де вогник блимає?

Подумав Джиртдан і відповів:

– Як підемо в той бік, де собаки гавкають, вони роздеруть нас. Краще ходімо на вогник.

І діти пішли в той бік, де вогник блимав. А малюка Джиртдана, щоб не відстав і не заблукав, ніс на спині старший хлопчик.

Довго вони йшли й прийшли до якоїсь хатини.

Постукали хлопчики у віконце:

– Пустіть нас переночувати!

Відчинилися двері,– з хати вийшов страшний, лютий велетень-див. Побачив дітей – зрадів, що добра пожива трапилася.

Прикинувся див добреньким і каже:

– Зайдіть, переночуйте в мене, а вранці я дорогу вам покажу!

А тоді завів дітей у хатину, дав їм попоїсти і вклав спати. Сів див і чекає, коли всі поснуть.

Сидів, сидів і питає:

– Хто спить, а хто не спить?

– Я не сплю,– каже Джиртдан.

– А чого ти не спиш? – дивується див.

– Бо мати мене щовечора годувала яєчнею, а ти не нагодував! – відповів Джиртдан.

Пішов див, приніс яєць, насмажив і каже Джиртданові:

– Ось тобі яєчня, їж і лягай спати!

Джиртдан поїв і ліг, а див знову сів і чекає, коли ж малюк засне. Чекав, чекав і питає:

– Хто спить, а хто не спить?

– Я не сплю! – озвався Джиртдан.

– А чому ти не спиш?

– Бо мати щоночі приносила мені в решеті воду з річки, а ти не приніс.

Почув це див, узяв решето й пішов до річки по воду.

Сів на березі, став решетом воду набирати. «Ось,– думає,– принесу води,– він одразу й. засне».

А Джиртдан розбудив хлопчиків і каже:

– Цей див хоче нас з'їсти. Вставайте, та втікаймо звідси!

Повставали діти, вибралися з хати і вийшли нишком до річки. Аж бачать – див на березі сидить і все в решето води набирає.

Обійшли його діти нишком і перепливли на другий берег.

А маленький Джиртдан у старшого хлопчика на спині сидів.

Скільки див не занурював решето у річку, ніяк не міг води набрати.

Зрештою, увірвався диву терпець, він жбурнув решето й хотів повернутися додому.

Коли бачить – діти ідуть по той бік річки. Хотів див побігти за ними навздогін, але диви через річку дороги не знають, бо плавати не вміють.

Стоїть див на березі й кричить:

– Гей, діти, як ви через річку перейшли?

А Джиртдан відповів йому з того берега:

– Знайди жорно й почепи собі на шию, тоді перейдеш.

Див знайшов жорно, почепив собі на шию і кинувся у воду. Потягло важке жорно дива на дно, захлинувся він і потонув.

А діти, живі й здорові, повернулися додому.