Ми вчимо дітей добру та справедливості, читаємо казки, в яких добро перемагає зло, а головний герой отримує нагороду за свої старання, але у житті так буває далеко не завжди. Рано чи пізно дитина знайомиться з реальним світом, де є брехня, зло, зрада, і потрібно обережно підготувати її, щоб не злякати і не зруйнувати віру в добро.
Непростий баланс
Якщо розповідати дітям тільки про добрих людей і хороші вчинки, то є можливість виховати вкрай довірливу дитину. З іншого боку, якщо постійно говорити про небезпеку, то можна розвинути у дитині надмірну і безпричинну тривожність.
Будь-яка крайність у цьому випадку може призвести до небажаних наслідків:
- Недовіра до світу: світ не такий, яким здається, він небезпечний і жорстокий. Дитина починає постійно чекати на неприємності і притягувати до себе зло.
- Зайва довірливість приводить дитину до переконання, що ніхто не вчинить їй зла.
- Непідготовленість до життя: дитина не знає, як чинити в неприємних чи неправильних ситуаціях.
З народження діти стикаються з полярними поняттями: «добре і погано», «можна й не можна». Здається, що все просто, але раптом з'являються такі ситуації: «не можна, якщо...», «можна за умови», «не дуже добре», «непогано», які відводять дитину від кордонів до балансування. У житті вони трапляються досить часто.
Що розповісти про зло і насильство
У світі немає чітких меж між білим та чорним, добром та злом. Добрі люди, правильні вчинки, допомога, взаємовиручка – ці поняття засвоюються в першу чергу як само собою зрозуміле. А ось зло просто існує.
Дітей потрібно попередити, що не всі люди добрі. Бувають і здатні завдати шкоди. У казках зло очевидне і карається, але у житті все інакше.
- По-перше, зло важко відрізнити від добра. Одні люди чесні, а інші брешуть і прикидаються добрими. Розпізнати їхні справжні почуття важко.
- По-друге, буває важко оцінити той чи інший вчинок. Наприклад, ображати тварин – погано, але якщо собаки напали на дитину, і хтось заступився, вдаривши їх, як розцінювати цей вчинок — як добрий чи як злий?
- По-третє, ті самі люди можуть робити різні вчинки — і погані, і добрі.
Єдиних правил пояснення понять зла та насильства немає. Вибір методів залежить від рівня емпатії дитини (схильності до співпереживання), її чутливості та сприйнятливості. Одні діти після таких розмов спокійні, інші можуть довго переживати і хвилюватися.
Проте всі психологи єдині в тому, що розповідати дітям про зло і насильство потрібно тоді, коли дитина готова сприймати цю інформацію. Зрозуміти це можна з дитячих питань. Якщо дитина запитує про зло і насильство, значить, вона провела якийсь аналіз понять добра і зла, але не розібралася в усіх тонкощах. Отже, треба надати інформацію, до якої вона готова.
Малюкам треба сказати, що погані люди є, а зі школярами можна поговорити про причини та мотиви злих вчинків людей. І найголовніше, у діалозі навчайте дітей правильному безпечній поведінці.
У світі багато добрих людей: мама, тато, бабуся, вихователь, знайомі — їм можна і треба довіряти, а незнайомим людям довіряти не можна:
- категорично не можна йти кудись із незнайомою людиною, навіть якщо вона здається гарною;
- не можна нічого брати у незнайомих людей;
- не можна нічого розповідати незнайомцям, особливо, якщо вони починають нав'язливо про все розпитувати;
- потрібно відразу розповідати батькам про будь-які неприємні ситуації у житті.
Незнайома зла людина не зробить дитині нічого поганого, якщо малюк буде правильно поводитися. Однак зло може заподіяти дитині і знайома людина, тому вчіть дитину розповідати про свої тривоги.