Микола Хвильовий – це не ім’я вигаданої казкової постаті, а справжній письменник, який колись жив в Україні та створював сильні й незвичайні твори. Він писав про мрії, боротьбу, свободу думки й любив Україну по-справжньому. Хвильовий не боявся говорити те, що думав, і прагнув, щоб українська література була яскравою, глибокою й самостійною. Хоч його твори часом серйозні, у його житті було багато цікавого, про що варто дізнатися навіть дітям.
- Справжнє прізвище письменника було Фітільов, а "Хвильовий" він узяв як творчий псевдонім – бо любив порівнювати себе з хвилею, що несе зміни.
- Микола Хвильовий народився в місті Тростянець на Сумщині, але дитинство провів у містечку Охтирка, де багато мріяв і писав перші вірші.
- У молодості він був не тільки письменником, а й військовим – брав участь у боях, що формували його погляди на життя.
- Він дуже любив бібліотеки й книжки, а коли ставав дорослим – сам створював літературні гуртки, щоб інші теж писали.
- Хвильовий вважав, що українська культура повинна мати свій шлях – не копіювати чужу, а бути незалежною й сильною.
- Він вигадував нові слова й незвичні образи, тому його твори часом здаються загадковими – наче шматочки сну.
- Микола дуже поважав молодь і вірив, що саме молоді люди можуть змінити країну на краще.
- У Харкові, де Хвильовий жив певний час, він став одним із найвідоміших письменників і збирав навколо себе творчих людей.
- Хоча його твори були серйозні, у житті він умів жартувати й любив обговорювати все – від книжок до майбутнього України.
- Його найбільш відоме гасло – "Геть від Москви!" – було про те, що українська література має йти своїм шляхом, не озираючись на чужі приклади.
- Через свої сміливі погляди він потрапив у немилість влади, але до останнього залишався вірним своїм переконанням.
- Сьогодні автобіографію Миколу Хвильового вчать у школах, а його твори читають і дорослі, і підлітки, які шукають глибші сенси в житті.
Микола Хвильовий – це приклад того, як одна людина може впливати на ціле покоління. Його ідеї жили навіть тоді, коли його самого вже не було. Він показав, що сміливість думки, любов до мови та культури – це справжня сила. І кожен, хто читає його твори, стає трішечки сильнішим душею.