У сонечка в гостях (словацька казка)


Якось велика хмара закрила небо. Сонце три дні не з'являлося.

Занудьгували курчата без сонячного світла.

– Куди це сонечко поділося? – кажуть. – Треба його якнайшвидше на небо повернути.

– Де ж ви його знайдете? – заквохтала квочка. – Хіба ви знаєте, де воно живе?

– Знати ми не знаємо, а кого зустрінемо, того й спитаємо, – відповіли курчата.

У сонечка в гостях (словацька народна казка)

Зібрала їх квочка в дорогу. Дала торбинку. В торбинці – зернятко.

Вирушили курчата. Йшли-йшли і бачать: на городі, за качаном капусти сидить равлик. Сам великий, рогатий, а на спині хатка стоїть.

Зупинилися курчата і питають:

– Равлику, равлику, чи не знаєш, де сонечко живе?

– Не знаю. Он на тину сорока сидить – може, вона знає.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 2

А сорока чекати не стала, поки до неї курчата підійдуть. Підлетіла до них, заторохтіла, затріщала:

– Курчата, куди ви йдете, куди? Куди ви, курчата, йдете, куди?

Відповідають курчата:

– От, сонечко сховалося. Три дні його на небі не було. Йдемо його шукати.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 3

– І я піду з вами! І я піду з вами! І я піду з вами!

– А ти знаєш, де сонечко живе?

– Я ж бо не знаю, а заєць, може й знає: він по сусідству, за тином, живе! – затріщала сорока.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 4

Побачив заєць, що до нього гості йдуть, поправив шапку, витер вуса і ширше прочинив ворота.

– Зайцю, зайцю, – запищали курчата, заторохтіла сорока, – чи не знаєш ти, де сонечко живе? Ми його шукаємо.

– Я ж бо не знаю, а от моя сусідка, качка, – та, мабуть, знає: вона біля струмка, в очереті, живе.

Повів заєць усіх до струмка.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 5

А біля струмка качиний будинок стоїть. І човник поруч прив'язаний.

– Гей, сусідко, чи ти вдома, чи ні? – крикнув заєць.

– Вдома, вдома! – закрякала качка. – Все ніяк не можу просохнути – адже сонця три дні не було.

– А ми якраз сонечко йдемо шукати! – закричали їй у відповідь курчата, сорока і заєць. – Чи не знаєш ти, де воно живе?

– Я ж бо не знаю, а от за струмком, під дуплистим буком, їжак живе – він знає.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 6

Переправилися вони на човнику через струмок і пішли їжака шукати.

А їжак сидів під буком та дрімав.

– Їжачок, їжачок, – разом закричали курчата, сорока, заєць і качка, – чи не знаєш ти, де сонечко живе? Три дні його не було на небі, чи не захворіло?

Подумав їжак і каже:

– Як не знати! Знаю, де сонечко живе. За буком – велика гора. На горі – велика хмара. Над хмарою – сріблястий місяць, а там і до сонця рукою подати!

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 7

Узяв їжак палицю і покрокував попереду всім дорогу показувати.

От прийшли вони на верхівку високої гори. А там хмарка за вершину вчепилася і лежить собі, вилежується.

Залізли на хмарку курчата, сорока, заєць, качка та їжак, сіли зручніше, і полетіла хмарка прямісінько до місяця в гості.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 8

А місяць побачив їх і швидше засвітив свій срібний ріжок.

– Місяцю, місяцю, – закричали йому курчата, сорока, заєць, качка та їжак, – покажи нам, де сонечко живе! Три дні його не було на небі, скучили ми без нього.

– Гаразд, – каже місяць, – сідайте на мене, відвезу вас до сонця.

Привіз їх місяць до воріт сонцевого будиночка, а там темно, світла немає: заспалося, мабуть, сонечко і прокидатися не хоче.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 9

Тут сорока затріщала, курчата запищали, качка закрякала, заєць вухами засіпав, а їжак паличкою застукав:

– Сонечко-сонечко, визирни, посвіти!

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 10

– Хто під віконцем кричить? – питає сонечко. – Хто мені спати заважає?

– Це ми – курчата, та сорока, та заєць, та качка, та їжак. Прийшли тебе будити: ранок настав.

– Ох, ох!.. – застогнало сонечко. – Як же мені на небо визирнути? Три дні мене хмари ховали, три дні затуляли собою, я тепер і заблищати не зможу...

Почув про це заєць – схопив відро і ну воду тягати. Почула про це качка – почала сонце вмивати водою.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 11

А сорока – рушником витирати. А їжак – колючою щетиною начищати. А курчата – ті стали з сонечка смітинки струшувати.

Викотилося сонце на небо, чисте, ясне та золоте.

І всюди стало світло і тепло.

У сонечка в гостях (словацька народна казка) – 12

А курчата на сонячному промені униз полетіли.

Вийшла погрітися на сонечку й курка. Вийшла, заквохтала, курчат до себе кличе.

А курчата тут як тут. По двору бігають, зерна шукають, на сонечку гріються.

Хто не вірить, нехай подивиться: бігають по двору курчата чи ні?


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)