У місті, де бруківка пам’ятала кроки королів, жив старий майстер Яків. Робив він годинники дивовижні, та найціннішим був один – у корпусі з чорного ебенового дерева. Його стрілки не рухалися вперед, а стояли на місці, чекаючи дотику. То був годинник повернення.
Дізнався про це найбагатший купець міста, пан Макар. Був він старим, як світ: ноги не носили, спина гнулася до землі, а руки тремтіли. Мав він усе: палаци, кораблі, онуків, повагу людей. Але боявся смерті дужче за вогонь.
Прийшов Макар до майстра і висипав на стіл мішок діамантів.
– Продай! – хрипів він. – Хочу знову бути молодим! Хочу, щоб кров грала, а не стигла!
– Подумай, пане, – тихо відповів Яків. – Цей годинник забирає роки, але й забирає все, що ти в ті роки набув. Твоя старість – це не тільки зморшки, це твоя мудрість.
– Дурниці! – гаркнув купець. – Мудрість на хліб не намажеш. Давай годинник!
Приніс Макар скарб додому, замкнувся в кабінеті й почав крутити стрілку назад. Один оберт – і зник біль у попереку. Макар розправив плечі. "О диво!" – зрадів він. Але разом із болем зникла пам’ять про те, як він будував свій перший корабель. Він забув ціну грошам.
Другий оберт – потемніло сиве волосся, зникли зморшки. Макар став 40-річним красенем. У двері постукали онуки: "Дідусю, почитай казку!". Макар глянув на них і роздратовано крикнув: "Геть! Не заважайте!". Він забув, як сильно їх любив. У його серці зникла ніжність, залишилася лише ділова жорсткість.
Третій оберт – він став юнаком. Гарячим, дурним і самозакоханим. Він забув свою покійну дружину, забув свої помилки, забув совість. Він став просто тілом, повним сили.
– Ще! – сміявся він, сп’янілий від легкості. – Хочу бути чистим, як янгол!
Він крутнув стрілку щосили. Вранці слуги виламали двері. Посеред кімнати, на купі дорогого одягу, сиділо пухке немовля. Воно гралося золотим ланцюжком і радісно пускало бульбашки. У нього попереду було все життя. Але в нього не було ні минулого, ні любові, ні пам’яті про тих, хто його любив. Він був молодим, але абсолютно порожнім. А годинник на столі зупинився назавжди.