Жив колись чоловік, який сам про себе казав, що він найрозумніший у світі. А коли люди чують, як хтось сам себе вихваляє, то й підтакують – так за ним і почали повторювати.
А в тій самій місцевості жив інший чоловік – про нього всі говорили, що він найбільший дурень на світі. А раз так кажуть усі, то й він у те повірив.
От одного дня прийшов дурний до розумного й каже:
– Брате мій, прийшов я по твою пораду. Але боюся, що навіть такий велемудрий чоловік, як ти, не зможе мені допомогти.
Розумний поважно випрямився і мовив:
– Хіба є на світі хоч щось, чого я не знаю? Питай! У чому твоя справа?
Дурний відповів:
– Мені треба перевезти через гірський потік козу, капусту й леопарда. А човен у мене такий малий, що доведеться тричі туди-сюди плавати. Ось я й хочу запитати тебе – ти ж бо найрозумніший на світі, все знаєш – як би ти вчинив на моєму місці?
Розумний з поважним виглядом відповів:
– Це ж елементарно! Спершу я перевіз би леопарда.
Тоді дурний каже:
– Але поки ти перевозитимеш леопарда, коза з’їсть капусту.
Розумний зам’явся:
– Ах, так! Тоді спершу треба перевезти козу. Потім – леопарда. А потім уже й капусту.
– Але ж як ти попливеш по капусту, леопард тим часом з’їсть козу, – додав дурний.
– Е-е... це правда. Тоді слухай уважно. Спершу... треба перевезти козу, потім капусту... Ні, зачекай! Козу з капустою не можна залишати разом. Значить... спершу капусту... Ні! Леопард же з’їсть козу... Та ти мене просто заплутав! Невже такої простої справи ти сам вирішити не можеш?
– Можу, – спокійно сказав дурний. – Насправді, тут і справді великого розуму не треба. Спершу я перевезу козу...
– От бачиш! Я ж тобі так і казав! – зрадів розумний.
– Потім – капусту...
– Правильно! Саме це я й мав на увазі!
– Потім я повернуся назад разом із козою, залишу її, а перевезу леопарда. Леопард капусту ж не їстиме.
– Звісно, не їстиме! Нарешті ти дійшов до правильного рішення!
– А потім знову попливу по козу й перевезу її на другий берег. Так і коза ціла, і капуста, і леопард.
Розумний гордо всміхнувся:
– Тепер ти бачиш, що недарма прийшов до мене за порадою? А ще сумнівався, чи зможу я тобі допомогти!
Дурний уклонився й тихо мовив:
– Ти й справді мені допоміг. Порадив вирішити все самому – і це була наймудріша порада.