Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Піп та селянин (українська народна казка)


Піп та селянин (українська народна казка) Був один бідний чоловік, а мав велику сім’ю. Раз лиш на казанні вчув, як піп звертається до людей:

– Люди мої, громадо, приносіть на боже, хто що може, і господь нагородить вас сторицею.

Дома чоловік каже своїй жінці:

– Небого, маємо багато діток, а живемо бідно. Отець духовний у церкві виголосив, що хто дасть на боже, того господь нагородить сторицею… Може би, щось понести?

– Чоловіче, ти здурів? Таж у нас лиш одна корова на обійстю. Ані овечок, ані свині.

– Мовчи… Бог нам заплатить, а отець духовний нас похвалить!

Повів селянин корову на попівське обійстя. Піп записав у церковну книжку. І корівка ходить пастись разом із попівськими коровами.

Раз пастух на толоці заснув, а худоба заблудила… Селянська корова попрямувала до свого старого газди й повела за собою й попівські.

Чоловік зрадів:

– Ну, жоно, ти не вірила, що ми будемо нагороджені. Дивись: наша корівка привела ще десять.

А жона лише головою покрутила:

– Дурний тебе піп хрестив. Від тебе їх ще ниньки заберуть. Най лиш дозвідає піп.

І раз лиш почали слуги шукати корів.

– Ану, погляньте до того селянина, – порадив піп, – може, його корова повела й наших…
Пішли до нього, а корови й справді тут. Але селянин не дає. Тоді прийшов сам піп…
– Що ти, Василю, вчинив?

– Нічого. То мене господь нагородив.

– Недобре, Василю, робиш! Ти чужі корови присвоїв.

– Як чужі? Хіба ви, отче, з казальниці неправду говорили? Це ви своє слово не держите?

Зажурився піп… Думає собі: сміх буде, перед народом стану брехачем, коли Василь почне всім говорити.

– Слухай, Василю, не фіглюй… Одну корову собі бери, а інші віддай.

– Я не фіглюю, отче… Як вам дуже жаль, беріть собі ви одну…
І піп мусив піти геть.

Чоловік захазяйнував. І ще й тепер хазяйнує, якщо не вмер.