Один король надумався знайти таку людину, в якої не було б ніякого клопоту. Та куди б він не їхав, кого б не питав, усі бідкалися, що в них дуже багато клопоту. Якось король заїхав до ксьондза й питає:
– Чи є в тебе клопіт?
Ксьондз йому й відповів:
– Немає у мене ні жінки, ні дітей, який у мене може бути клопіт. Ніхто мені голови не морочить.
– То й добре. Як у тебе голова не заклопотана, то відгадай
мені три загадки. Коли я ще раз приїду, ти мені їх і відгадаєш. А не відгадаєш, то ксьондзом не будеш – я тебе звільню. Перша загадка така: чи небо вище, чи земля глибша? Друга: чого вартий король? А третя: про що король думає?
Ксьондз так зажурився, що не знає, що й робити. Уже не молиться, а ходить полем ні живий ні мертвий. Побачив це молодий пастух, який панську череду пас, і питає ксьондза:
– Чого це ти такий зажурений? Котрий день усе бачу, що ходиш полем сам не свій.
Ксьондз відповідає:
– Чого ж мені не журитися, як король загадав мені таку загадку, вже недалеко час, коли король приїде, а я не знаю, що йому й сказати.
Тоді пастух і питає:
– Що тобі король загадав?
– Загадав він мені три загадки: перша – чи небо вище, чи земля глибша? Друга – чого король вартий? Третя – про що король думає?
Тут пастух ксьондзу й каже:
– Простій людині раз плюнути ці загадки відгадати!
Ксьондз каже:
– То ти за мене королю їх і відгадай. Я тобі заплачу, скільки захочеш.
Пастух каже:
– Я можу, ксьондзе! Але хто за мене череду попасе?
Ксьондз каже:
– Того дня я за тебе попасу, а ти одягнеш мою одежу, зустрінешся з королем і відгадаєш його загадки.
Як настав день, коли мав король приїхати, ксьондз пішов до
пастуха, вони помінялись одежею, і ксьондз став пасти, а пастух пішов зустрічати короля. По дорозі пастух купив хрестика, заплатив за нього ауксинас і начепив на шию. Зустрів він короля, а той і питає:
– Чи відгадав ти мої загадки?
Пастух каже:
– Аякже, королю, загадано, то і відгадано. Скажу всі три.
– То скажи мені першу: чи небо вище, чи земля глибша?
Подумав-подумав пастух і каже:
– Земля глибша. На небі видно сонце, уночі бачу зорі, місяць. А як заховали мого батька в землю, то вже минуло двадцять років, а він і досі не вернувся, отож земля глибша.
– Гаразд. Тепер скажи, чого король вартий?
Подумав-подумав пастух і каже:
– Король вартий гривеника!
Розсердився король на пастуха і закричав на нього:
– Як це так, що я тільки гривеника вартий?!
Пастух йому й каже:
– Ось я бога купив за ауксинас, – і показав королю хрестика,– то король має бути хоч утроє дешевший за бога.
Король погодився й запитав:
– То скажи, що я думаю?
– Король думає, що я ксьондз, а я лиш пастух із маєтку
– А де ж ксьондз? – питає король.
Ксьондз за мене череду пасе, а я за нього королю загадки відгадую.
– То добре, що так,– каже король.– За те, що всі мої загадки відгадав, я тебе нагороджу – і більше не треба буде тобі череду пасти1 А ксьондзові скажи, хай він собі корів пасе. Ксьондзом він більше не буде!
Оце й уся казка.
* Ауксинас – стара литовська монета.