Жили по сусідству Іван і піп. Бувало, вийде Іванова жінка по воду, а піп одразу на свій ганок і:
– Гі-гі-гі...
Приходить жінка в хату і питає чоловіка:
– Чого то наш батюшка ірже до мене?
– А ти заіржи до його.
Вийшла жінка ще по воду, а піп знов на ганку:
– Гі-гі-гі...
А вона до його:
– Хі-хі-хі...
– Що, Оксано, можна прийти до тебе? – допитується піп.
– Можна, попе... Коли поїде чоловік на ніч в Деражно до млина, то й прийдете.
А хазяїн вже й домовився з жінкою, взяв три мішки полови та й їде. Вибіг піп на ганок:
– Іване, куди ви їдете?
– Та їду в Деражно до млина.
– Візьміть мені два мішки пшениці змолоть.
– Добре, попе. Давайте, я змелю.
Взяв Іван в попа два мішки пшениці й поїхав. Коли вже добре смеркло, вернувся додому, заглянув у вікно: піп вже за столом сидить, а жінка шихує варенички.
Застукотів Іван у двері. Піп злякався, а жінка до його:
– Де ж вас, попе, діти?.. Хіба у шафу ставайте, я зачиню... А коли чоловік ляже спати, то я вас випущу.
Зайшов чоловік у хату, а жінка голосно й питається, щоб піп чув:
– Чому так скоро вернувся назад?
– Колесо зламалося... Чи є що вечеряти?
– А що ж я тобі дам?
Йде чоловік до шафи, відчиняє, а піп там стоїть, тремтить.
– А ви чого сюди, попе, зайшли?.. Ану, жінко, принось чвертку проса і ступу в хату.
Принесла жінка чвертку проса і ступу в хату.
– Отак, попе, як стовчете просо, то й підете додому, а як ні, то голову одрубаю.
Як почав піп із суботнього вечора товкти просо, то товк, аж поки в неділю ранком сонце не зійшло: тре було йти в церкву правити. Дотовк піп просо і побіг, а за пшеницю уже й не споминає.
На другий день вийшла Іванова жінка по воду, а піп стоїть на ганку. Іванова жінка Й посміхається:
– Хі-хі-хі...
А піп до неї:
– Чого іржеш?.. Ти ще те просо не з’їла, що я натовк!