Жалісливий син (литовська казка)

***

Жалісливий син (литовська казка)

Давно колись був собі король і видав він наказ, щоб столітніх дідів не годували, а вивозили десь під ліс чи на болото й кидали, – хай, мовляв, там і помирають. Один син посадив на воза старого батька й повіз. А за ним слідом його малий синок подався. Зіпхнув син старого разом із возом з гори і йде додому. А хлопчик гукає:

– Тату, навіщо ж ти воза покинув?

– А тому, що він більше нам ні до чого.

– А чим же я тебе вивезу, коли ти постарієш?

Повернувся тоді син назад, забрав старого батька й привіз додому. Боявся, щоб ніхто не побачив, то й тримав його в клуні.

Настали тяжкі часи. Пішов син у клуню й скаржиться батькові:

– Тату, що ж це буде, скрута гнітить нас, вже й хліба немає ані зернини. Я лишив тебе живим, то порадь тепер, що маємо робити?

– Зніми, сину, стріху з повітки,– я її ще молодим у жнива

немолоченим житом покрив. А як змолотиш – висип усе, разом з половою, в мішок, сядь на прудкого коня й лети, скільки кінь зможе, паровим полем, обома руками розсівай зерно на всі боки.

Син так і зробив: засіяв аж кілька шнурів. Прийшла осінь – нічого не сходить. Пішов він до батька в клуню та й каже:

Жалісливий син (литовська казка)

– Любий таточку, я все зробив, як ти велів, але не сходить нічого на полі.

– Не журися, сину. Піди вночі в поле, ляж на землю, при

клади вухо й послухай, що жито говоритиме.

Пішов син, ліг на землю й чує, як жито одне до одного кличе: у-у-у!

– Ну, що чув? – питає батько.

– Та заукало то в одному кутку, то в іншому.

– Добре буде, сину.

Навесні йде син поле провідати. Чорне воно, нічого не сходить. І знову звелів батько піти уночі в поле землю слухати. Приклав син вухо до землі, чує, як посів говорить:

– Посунься, посунься, пусти мене!

Прийшов додому і розповів батькові.

– Все, сину, добре буде.

Настав час, жито зійшло, а десь посеред літа – стеблина об стеблину дзвонить – прямо стіна стоїть. А що вже колосок – ледве у жмені вміщається.

Був тоді голод великий, люди прохання послали королю. Виїхав король перевірити. їде полями – ніде жита немає, тільки в одному місці, дивиться, три шнури – як стіна. Велить король покликати господаря того поля.

– Кажи, звідки ти взяв зерна на посів? У всьому королівстві моєму немає такого поля. Кажи правду.

Чоловік і так і сяк викручується, але – нічого не зробиш – зізнався, що старого батька тримає, і той так порадив йому зробити.

Жалісливий син (литовська казка)

– Коли вже твій батько такий розумний, приведи його сюди,– звелів король.

Привели діда до короля.

– Як ти, старий, такий розумний, то скажи, коли ти помреш?

– В останній день цього року, володарю.

– А я коли помру?

– На перший день великодня, володарю.

– А чи можна якось урятуватися від смерті?

– Мені не можна, а король може врятуватися, тільки задля цього треба буде піти йому на крадіжку.

Засміявся король і поїхав далі.

Однак по приїзді додому з його голови весь час не виходило дідове пророкування.

Наступав Новий рік. Послав король своїх слуг подивитися, чи живе ще той дід.

Посланці повернулися й кажуть:

– Просили на похорони, дід учора помер.

Зажурився тяжко король: чим ближче до великодня, тим тривожніше ставало в нього на душі. Тривога ота спати королю не давала. В ніч на Великдень устав він, одягся й вийшов до міста. Підійшов до тину, чує – хтось повзе.

– Хто ти? – питає король, побачивши злодія.

– Хто ти, той і я.

Жалісливий син (литовська казка)

– То віднині будемо приятелями.

– А куди підемо красти?

– Ну, хоч би й до короля, я знаю його палац.

– Добре

Підійшли до королівського палацу.

Зверху, де пани живуть, світиться. Злодій і каже:

– Лізь і послухай, що ті пани говорять.

– Але ж я не вмію по стіні лазити.

Тут злодій як зацідить королеві в голову:

– Який же ти злодій, що не вмієш по стіні лазити?!

Надів злодій на руки й на ноги залізні пальці, виліз, послухав, зліз і каже:

– Хочуть короля вбити. Завтра буде великий бенкет, покличуть короля й подадуть, йому вино з отрутою.

Потім знову виліз по стіні й повернувся з двома скриньками, в яких було золото.

– Оце вже як повезло, то повезло!

Пішли вони в кінець міста і там у хатинці почали гроші ділити. Король узяв небагато. Повертаючись до палацу, він скрізь дорогою хрести на тинах ставив – так і позначив дорогу.

Жалісливий син (литовська казка)

Назавтра запрошують вельможні пани короля на бенкет. Оточив король усі будинки своїм Військом. Найвищий радник подав королеві келих вина.

– Кожний, хто пригощає гостя, спочатку сам випиває і тільки тоді наливає гостеві. Сам спершу випий,– звелів король. І всі його підтримали.

Ну, що тут вдієш – треба пити. Як випив радник – так і впав мертвий на місці.

Гукнув тоді король своє військо й звелів усіх панів, що його запросили, забрати.

Покликав король і того злодія, щедро обдарував його. Згодом злодій оженився й зажив собі щасливо – не треба було йому красти.

Видав король також наказ, щоб старих людей більше не знищували. «Молоді хай роботу роблять, а старі поради їм дають»,– сказав він.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)