Був змій, що людей у селі хапав і поїдав. Вже лишився тільки один дід. От до того діда і прийшов у гості циган. А тут саме змій прилетів, сів на стріху, що аж хата затряслася, заглянув у вікно, побачив цигана та й каже:
– О, прибуло. Був один, а є два...
А циган почув те та й до нього:
– А може, вдавишся?
– А хіба ти дужчий од мене? – запитує змій.
– Дужчий.
– Тоді давай поміряємося силою: хто роздушить отого каменя, той і буде дужчий.
Змій як схопив каменя – і роздушив. А циган каже:
– Хіба так каменя душать? То треба так душити, щоб вода потекла.
Взяв циган каменя, обмотав сиром, здавив, що аж потекла сироватка, і каже:
– От бач, що я дужчий.
– А хто ліпше свисне? – таки не піддається змій.
Як свиснув змій, то аж з дерев листя посипалося.
А циган до нього:
– Ей, куди таке свистіння... Я не так ще свисну, дай тільки очі тобі зав’яжу, бо можуть повилазити.
Зав’язав циган змієві очі, взяв молота та як тарахне ним змієві по голові.
– Біда!.. Досить свистати, бо очі вилазять на лоба, – закричав змій від болю.
– Тепер, – каже змій циганові, – йди вола приведи.
Пішов циган у ліс, надер лика, в’яже.
– Чого ти того вола не ведеш? – допитується змій.
– А хочу сорок волів разом привести, – одказує циган, в’яжучи лико.
Піймав змій вола, забив, обдер шкуру і подає циганові:
– Йди води принеси у тій шкурі.
Циган ледь ту шкуру підняв: така важка була. Узяв лопату і став колодязя обкопувати. Питається знову змій:
– Чому води не несеш?
– Хочу цілий колодязь принести.
Схопив змій шкуру, набрав сам води, випив.
А циганові хочеться їсти. От він і каже змієві:
– Їдемо до мене в гості.
Запряг змій у воза пару коней. Їдуть.
А у цигана було багацько дітей. Як увиділи циганчата змія, та як закричать:
– Батько змія везе, батько змія везе...
Почув змій галас циганчат, злякався та й думає: "Старий циган дужий, а ще як ті діти такі будуть, то мене заб’ють". Кинувся змій навтікача, аж небо загуло. Забув навіть про коней та воза.