Два діди пасли худобу. Сиділи, сиділи і надумали собі розвагу: стали по-дитячому говорити.
– Давай піджаримо яєсеньки.
– Давай.
А потім один каже:
– Піди-но, Трохиме, заверни бицю.
Поки Трохим ходив завертати худобу, то Максим з’їв яєчню. Приходить Трохим і питає:
– Де яєсенька?
– З’їмав.
Розсердився Трохим, та виду не подав. Посиділи мовчки. Підійшла черга Максимові завертати худобу. Він і пішов. Невдовзі повернувся, хотів сісти, але не знайшов свого кожуха.
– А де мій козюсьо? – спитав.
– Згорів.
Дивиться дід Максим, а його кожух у вогнищі догоряє. Стали діди судитися. От на суді питають їх:
– Коли ж це було?
А діди й кажуть:
– Тоді, як ми по-дитячому говорили.
Їх і прогнали. Суд не розбирав дитячих сварок.