Якось по весні звив собі шпак гніздо на молодій березі й висидів шпаченят. Минав час, і шпаченята підростали. Якось поблизу берези бігла лисиця. Поглянула вона вгору, побачила на березі гніздо, а в ньому шпаченят і подумала: «Ласий шматочок. Непогано було б покуштувати молоденьких шпаченят. Тільки як їх дістати?» І вирішила лисиця обдурити шпака. Привіталася вона до нього та й каже:
– Всі вже давно посіяли, а в мене ще й сохи немає, доведеться зрубати оцю березу й зробити з неї соху.
– Лисичко-сестричко, не рубай берези, –благає шпак.– У мене ще дітки маленькі, де ж я їх подіну?
– А мені яке діло? – каже лисиця.– Віддай мені одне шпаченя, тоді не рубатиму.
Зажурився старий шпак: що робити? Мабуть, доведеться лисиці шпаченя віддати, але котре? Який палець не вколи – всім боляче. Аж ось, не знати звідки, взялася ворона.
– Не бійся, шпаченьку, – заспокоїла вона. – Не зрубає лисиця берези: сокири в неї немає. Хіба не бачиш?
– А от і є в мене сокира,– каже лисиця.– Ось моя сокира,– і ну своїм пухнастим хвостом розмахувати.
Бачить шпак, що нічого лисиця не зробить такою сокирою, й каже:
– Рубай!
Та хіба дерево хвостом зрубаєш!
Розгнівалася лисиця на балакучу ворону й присяглася відплатити їй. Але як це зробити? Подумала, подумала лисиця, вибігла на пагорок і розпласталася на землі. А ворона пролітала над тим пагорком і побачила, що лисиця мертва лежить. Сіла вона біля лисиці й тільки збиралася дзьобнути, як лисиця – хап! – і схопила ворону.
– Спіймалася, пораднице! – каже лисиця. – Зараз я з тобою поквитаюся.
– Твоя воля, тільки не роби зі мною того, що з моїм дядьком твій батько зробив,– благає ворона.
– А що ж він з твоїм дядьком зробив? – поцікавилася лисиця.
– Та його в маточину колеса запхнули й з гори спустили.
Вирішила лисиця і зі своєю полонянкою зробити те, що з дядьком ворони батько зробив. Роздобула вона колесо, запхнула в маточину ворону й пустила з гори. А що ж ворона? Тільки цього й чекала. її лисиця з одного боку в маточину запхнула, а вона з другого боку вилізла. Зрозуміла тоді лисиця, що ворона її обдурила.