Facebook InstagramPinterestTwitter
Іншою мовою: EN RU

Кінь і ведмідь (латиська казка)

Казки про:
758

Кінь і ведмідь (латиська народна казка)

У одного селянина-хуторянина був старий кінь. Підкував його хазяїн на всі чотири підкови, одвів у ліс і відпустив. Ходить кінь по лісу, пасеться.

Ходив він отак, ходив, аж якось зустрів ведмедя. Каже ведмідь коневі:

– Я тебе з’їм!

– Та як же ти мене з’їси, коли я старий-престарий?

– Нічого,– відповідає ведмідь,– у мене зуби гострі...

– Ну якщо так,– промовив кінь,– тоді спершу випробуємо один одного. Ходімо до валуна, і хто з того каменя викреше вогонь, той і з’їсть другого.

Погодився ведмідь, і вони попростували до валуна. Коли прийшли, кінь і каже ведмедеві:

– Креши іскри!

Почав ведмідь пазурами по каменю дряпати – хоч як старався, а іскри не летять. Не може він викресати вогню,

– А тепер я спробую,– каже кінь.

Підняв він ногу та як ударить підковою, іскри так і посипалися на всі боки.

Побачив ведмідь, що кінь викресав вогонь, і кинувся тікати. А кінь гукає йому навздогін:

– Стій! Я ж тебе з’їм!

Утік ведмідь за гору, а там вовк.

– Ти від кого це так утікаєш? – питає вовк.

А ведмідь пояснює:

– Звір у лісі об’явився: замалим не з’їв мене, ледве я втік оце від нього.

– Та який же він із себе, той звір? – дивується вовк.

– Хвіст у нього довгий, а на шиї грива росте,– розповідає ведмідь.

– Ну й дурень же ти – сміється вовк. – Та це ж звичайнісінький кінь, а коней я сам їм. Веди мене до нього.

Пройшли вони трохи, ведмідь і каже:

– Онде він ходить!

– Де? Не бачу я,– каже вовк.

Схопив ведмідь вовка, підняв над собою і питає:

– А тепер бачиш?

– І тепер не бачу,– відповідає вовк.

Стиснув ведмідь вовка міцніше, підняв ще вище й знову питає:

– А тепер бачиш?

Вовк не те, що відповісти, дихнути не може. А ведмідь іще міцніше його тисне, ще вище піднімає і все допитується:

– Ну, а тепер бачиш?

Не відповідає йому вовк – од ведмежих обіймів він уже й богу душу віддав.

Розгнівався ведмідь:

– Ну й телепень! Хвалився, що сам коней їсть, а побачив одного й зі страху слова сказати не може.

Кинув ведмідь вовка на землю і втік. А кінь після цього вже без остраху ходив по лісу.