Жила собі якось родина
Мати, батько і три сини.
Не було у них нічого
Окрім старої хатини.
Батько працював у пана
Прокидався дуже рано.
Мати всю хатню роботу
Від суботи до суботи.
А три сини, як звіринець
Від нудьги та й все сварились.
Якось батько захворів
Та й покликав він синів:
– Годі ледарі вам спати
Краще йдіть ви працювати.
Ой прокинулись так рано
Та й пішли вони до пана
А той пан та й ферму мав
Що робити їм сказав:
– У хліву лежать мішки
Треба їх перенести.
По однім на плечі брати
Обережно поскладати.
Старший син перший зайшов
Взяв найменший він мішок.
Середньому средній дістався
Що би він не підірвався.
А найменший, найслабіший
Залишився та й найбільший.
Йдуть вони, а спину рве –
Старший ледь мішок несе.
Середній брат під ніс пихтить,
А молодший аж біжить.
Знов зайшли вони у хлів
Що би взять собі мішків.
Знов у них та сама схема –
Знов одна і та ж проблема.
Цілий день мішки носили
Витратили купу сили.
Старший:
– Все, не можу більше
Відпочити треба трішки.
Середній:
– Я з тобою згоден
Тяжко на оцій роботі.
А молодший хоть би що:
– Я б іще відніс мішок.
– Щось не так, давай поглянем,
Що ми цілий день носили.
Найслабіший не зморився,
Найсильніший та й без сили.
Підійшли та й розв’язали,
По мішкам позаглядали.
Старший син носив пшеницю
У маленькому мішку.
Соняшник – середньому мішку.
А молодший, найслабіший,
У найбільшому мішку
Цілий день як навіжений
У мішках носив траву.
Почали вони сваритись
За мішки ледве не битись.
Та й почув весь галас пан:
– На сьогодні досить вам
Ось за вашу працю плата
Ось вам юнаки зарплата.
На столі лежать мішечки
Більший, средній та найменший.
Старший брат без роздумів
Взяв мішечок та й побільше:
– Я найтяжче працював.
Я найбільше заробляв.
Средній звісно ж средній взяв,
Бо по средньом заробляв.
А молодшому найменше,
Щоб носилося найлегше.
От прийшли вони додому
Та й заглянули в мішечки.
Від побаченого в них
Та й загуркало сердечко.
От засунув старший руку
Звідти п’ятаки дістав.
А самий середній брат
Все по десять собі мав.
А найменший, ой найменший,
Ну що вам сказати –
Тримав всі по п’ятдесят.
Треба вміти заробляти.
Знову крики, знову чвари:
– Батьку, як це так.
Цілий день я працював –
Заробив п’ятак.
Де ж ця справедливість, батьку?
Поясни, щоб стало легше.
Я носив мішки найтяжчі –
Заробив найменше
– Ой сини, мої сини, більше так не треба.
Весь цей час ви працювали, думавши лише про себе.
Треба було розділити, порівну усе носити.
Ви ж ніби одна родина, ви ж мої, мої три сини.
В одній хаті ви живете,
За однім столом їсте.
Один батько, одна мати
Що потрібно ще.
Не подумав про свого –
Захотів схитрити.
Пам’ятай, що доля також
Може підловити.