Зайчик хвалько і маленький чарівник (Євген Лінивий)

***

Зайчик хвалько і маленький чарівник (Євген Лінивий)

У великому старому лісі жила собі зайчиха і було в неї вісім зайчинят.

Перший був найсміливіший

Другий зайчик найгарніший

Третій був трішки ледащій

А четвертий був найващий

П'ятий зайчик розум мав

А шостий гарно співав

Зайчик номер сім спалько

Ну а восьмий був хвалько

От якось вибігли зайчинята на галявину пограти, аж поки один із них не заблукав. А заблукав саме зайчик хвалько. От бігає він від травинки до травинки, щось винюхує. Аж раптом в кущах як зарегоче хтось. Хвалько як підпригне, як дрипане звідти. Тікав він через кущі й високу траву. Тікав так швидко, що навіть не помітив як в однім чагарнику заципив маленького чарівника, який запутався й думав що ні коли не вибиреться. Добіг до якоїсь ямки тай сховався там. А маленький чарівник й не помітив куди той пострибав. Стоїть та й думає собі, потрібно моєму рятівнику якось віддячити. А зайчик притаївся, дивиться ні кого не має, та й вискочив з ямки що б домівку відшукати. Та тут не звідки вибігає сірий вовк і починає бігти за зайчиком.

– Ось де ти, мовив чарівник. Та тебе ж потрібно рятувати.

Вовк майже навздогнав бідолаху і мабуть таки б зїв, як би не чари його боржника. Плеснув маленький чарівник двічі в долоні і зайчик побіг, та так швидко,що вовк навіть навздогнати його не міг. Впав вовк на живота, вивалив язика з пащі та й лежить. А зайчик прибіг на галявину, де гралася його родина, тай вихваляється.

Хто із нас браття найшвидший?

Швидшого мабуть нема!

Я із нашим сірим вовком

Щойно грався у квача

Не втікав! Я просто біг

Він мене наздоганяв

Він лиш пяти мої бачив

Заморився, та й упав

Вислухали його браття, та мабуть ні хто не повірив, бо всі знали, що він хвалько. От настав другий день. І знову зайчики на галявині. І знову зайчик хвалько заблукав. Стрибає з місця на місце та каже сам собі:

– Ну заблукав! Ну що з того? Якщо я вчора від вовка втік, то мені ні чого боятися!

Аж раптом за деревом щось як заричить та завищить. Та хволько навіть не задумаючись як дасть драпака. Біжить, оглядається, а за ним ведмідь. Та такий величезний, такий страшний, що зайчик навіть не міг такого ведмедясобі уявити. І загнав він зайчика в глухий кут. Дивиться хвалько по сторонам, ні куди тікати. Коли не подалік маленький чарівник проходив та й побачив що зайчик знов вскочив у халепу. Плеснув двічі в долоні, і хвалько як підстрибнув, як вдарив лапами ведмедя, що той аж впав. Не довго думаючи хвалько знов почав тікати до своєї галявини, поки той не піднявся. Прибіг тай каже:

Зайчик хвалько і маленький чарівник (Євген Лінивий)

Ну що мої любі браття

Що ви скажите тепер

Може я у тілі зайця

Та в душі я як орел

В лісі я зустрів ведмедя

Той хотів мене впіймати

Я йому – не наривайся

Йди до дому краще спати

"Знову за своє, – подумали браття, - знову цей хвалько говорить казна що." Та й пішли всі до нори своєї. Полягали усі спати, а хвальку ні як не спиться, от і вирішив він вилізти з нори, на місяць подивиться, адже ніколи ще його не бачив. До того ж, чого в темряві боятись, коли є швидкість і сила. Та не встиг він відійти від нори, як одразу ж запутався в чагарниках. Йому здалося що на нього напало багато невідомих йому тварин. Хтось дьоргав за вуха, хтось за хвіст. Та й закричав він:

– Мамо! Браття! Рятуйте! Боляче! Боюся! Допоможіть!

На допомогу вибігла уся родина. Розпутали хвалька та й повернулися до нори. Хвалько плакав як ніколи, а браття сміялися з нього:

Ну що брате, що з тобою

Вранці ж ніби був героєм

Де ж поділась твоя сила

Може зникла, загубилась

Як це так, такий сміливець

Плакав ніби немовля

Памятаєм, ти ще вчора

Все кричав "та я, та я"

Ну а зараз, чому плачеш

Чом не можеш дати раду

Як навчився вихвалятись

То навчись приймати правду

Всі заснули, а хвалько цілу ніч не спав. Він не міг збагнути,чому вовка та ведмедя здолав, а чагарника злякався. Настав ранок. Усі зайчики гралися на галявені а хвалько із сумним обличчям пішов собі у невідомому напрямку. Коли на зустріч йому маленький чарівник. Та й питає він у нього:

Зайчик хвалько і маленький чарівник (Євген Лінивий)

– Чому зажурився?

І той розповів йому що трапилось:

– Ех ти, хвалько хвалькович. Ти коли від вовка втікав, то врятував мене. Я також застряг в чагарнику. От за мій порятунок, вирішив віддячити тобі. То швидкість подарував, то силу. Ну а в ночі, ти був самим собою. Мене ж поряд не було. Ну нічого страшного в цім не має. Головне що ти живий. Тож, не хай це для тебе буде не великим уроком. Головне що б ти зрозумів про що йде мова. А що б браття з тебе не сміялися, я тобі подарую силу і швидкість. От тільки використовуй її з розумом.

Та й розійшлись вони. Повернувся хвалько до галявини, а браття йому:

– Ну що, будиш вихвалятись?

А він їм у відповідь:

– Та звісно ж буду. Ви в мене найкращі браття. Найсильніші і найшвидші. Я не знаю, що б я без вас робив.

От і настав кінець цієї казки

Якщо сподобалась, то, будь ласка,

Займайтесь спортом, наберайтесь сили

Для вас з повагою Євген Лінивий

Комментариев: 1 RSS

1Зоряна14-08-2019 00:25

Казка гарна, але граматичних помилок в тексті дуже багато. Таке враження, що малограмотні школярі писали. Сумно((

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)