Одного теплого дня, коли сонце лагідно золотило схили гір, зустрілися маленьке тигреня і веселе козеня. Вони одразу заприятелювали: гралися, стрибали по камінцях, котилися по траві, сміялися, аж луна йшла лісом. Цілий день вони не знали втоми, а коли сонце почало спускатися за обрій, розпрощалися й побігли додому.
Тигреня, щасливе й захоплене, прибігло до своєї матері й вигукнуло:
– Мамо, сьогодні я грався з маленьким козеням! Ми так чудово провели день!
А тигриця насупилася, очі її блиснули:
– Ой, який же ти нерозумний! Хіба ти син справжнього тигра? Ти мав убити того козеняти! Ми б напилися його крові й з’їли його м’ясо. Оце була б справа гідна нашого роду! Послухай мене, синку: завтра вранці піди до нього знову. Скажи, що хочеш погратися. Заведи його в гущавину, задуши – і принеси сюди. Так чинять справжні тигри!
Тигреня засмутилося, але промовило:
– Добре, мамо, я так і зроблю.
А тим часом і козеня, веселе й безтурботне, прибігло до своєї матері.
– Мамо, сьогодні я так чудово грався з маленьким тигреням! – сказало воно.
Стара коза похолола від страху:
– Лихо моє, яке ж ти дурне! Невже ти не знаєш, що тигри – наші вороги? Тигреня – це майбутній тигр. Завтра він прийде й скаже: "Підемо гратися", – але не вір йому! Він заманить тебе в ліс, а там накинеться, розірве тебе на шматки. Так чинять усі тигри!
Козеня опустило голову й тихо відповіло:
– Добре, мамо, я запам’ятаю твої слова.
Наступного ранку тигреня прийшло до хатини, де жило козеня, і почало гукати:
– Козенятко! Вийди, ходімо пограємося, як учора!
Козеня відповіло з-за дверей:
– Ні, я не вийду!
– Чому ж ні? – здивувалося тигреня. – Учора ж нам було так весело!
Козеня мовило спокійно:
– У твоєму домі тобі дали пораду, і в моєму домі мені дали пораду. Тому сьогодні ми вже не можемо гратися разом.
Тигреня опустило вуха, соромливо зітхнуло й тихо пішло геть.
Коли воно повернулося додому, тигриця спитала:
– Ну, сину, де козеня? Чому ти його не привів?
А тигреня відповіло сумно:
– Він знає, хто я такий. Йому все про мене розповіли.
І відтоді кажуть в Ефіопії:
"Коли серця чисті – дружба можлива, але коли страх і зло оселяться в душі, навіть діти ворогів стають чужими".