Двоє ведмежат поверталися додому з риболовлі й зустріли по дорозі Пелікана.
– Дивись, Пеліканчику, скільки ми рибки наловили! Приходь до нас у гості, на обід. Почастуємо тебе як слід!
– Прийду! – сказав Пелікан. І прийшов. Сів до столу.
– Не соромся, Пеліканчику! Їж на здоров'я! – пригощали гостя ведмежата. – Рибки багато – всю не з'їмо!
Але через хвилину рибки як не бувало: уся вона зникла у Пелікана в дзьобі.
Облизнулися ведмежата.
– Як смачно! Ми, здається, ще б з'їли. А ти б ще з'їв? – запитало в Пелікана одне ведмежа.
– Так! – Відкрив свого великого дзьоба Пелікан, і при цьому у нього з рота вискочила одна рибка.
– То їж! – насмішкувато сказали ведмежата. – Он якраз ще одна рибка!..
Більше чомусь ведмежата на обід Пелікана не запрошували. До речі, Пелікан і досі не зрозумів – чому?