Суддя і мудра дівчина (чеченська казка)

***

Суддя і мудра дівчина (чеченська казка)

Був собі в однім аулі бідний дідусь. І була в нього донька. От одного разу дідусь надумав кудись поїхати. Донька зібрала його в дорогу, осідлав він свою кобильчину та й подався зранку в дорогу. їхав старий цілий день. Під вечір і він натомився, і кобильчина охляла: ледь-ледь ногами переступає. «І де б його ото переночувати?» – подумав бідняк. Глянув ліворуч, поглянув праворуч – чисте поле. Подивився поперед себе й бачить: стоїть на дорозі гарба, біля гарби чоловік сидить. Під’їхав дідусь, привітався. Аж той чоловік купцем виявився. Він віз товари, та в дорозі його застав вечір, от він і заночував просто неба. Ну, погомоніли вони, повечеряли чим бог послав та й полягали спати.

Серед ночі дідова кобила взяла та й привела лоша. Лошатко від холоду залізло під купцеву гарбу та й лягло собі.

Вранці бідняк прокинувся перший, побачив лошатко та й давай будити купця, щоб поділитися своєю радістю:

– Моя кобила лошатко привела!

Купець прокинувся, поглянув на лошатко та й каже:

– Ти певен, що його привела твоя кобила?

– А чия ж бо?

Купець посміхнувся та й каже:

– Клянусь аллахом, це не твоя кобила, а моя гарба привела лоша!

Старий спершу оторопів, а потім почав сперечатися з купцем. Та купець і слухати його не хоче.

– Якщо не віриш,– каже,– то їдьмо до судді. Він тобі доведе, що правда на моєму боці.

Поїхали до шанованого й поважного судді – каді. Той вислухав обох, погладив сиву бороду, всміхнувся собі під ніс і сказав:

– Важко судити, хто з вас каже правду. Зробимо так: повертайтесь додому, і хай кожен мені принесе, – тут суддя почав загинати пальці,– те, що він вважає найпрудкішим, те, що вважає найкрасивішим, і те, що найліпше вгамовує голод. Хто з моїм дорученням упорається краще, той і матиме лоша.

Невеселий повернувся бідняк додому. Донька подає йому юшку на обід та й питає:

– Чом ви, тату, зажурилися? Яка біда скоїлася? Може, я допоможу?

І розповів їй батько, як у нього суперечка з купцем через лоша вийшла. Оповів доньці, що звелів принести суддя. Донька подумала-подумала, а тоді усміхнулася:

– Знаю, батьку, як вашому лихові зарадити!

І сказала йому, з чим треба до судді йти.

От настав ранок – приходять до судді бідняк та купець. Бідняк прийшов з порожніми руками. А купець привів тонконогого скакуна, дівчину-красуню й відгодованого барана. Кінь вуздечку гризе нетерпляче, ногами грає, а каді на нього дивиться і вже бачить себе в сідлі. «Дівчина служницею мені буде, всі сусіди заздритимуть,– радіє він,– а з барана чудовий шашлик приготую!»

Аж засяяв суддя від задоволення. Потім обернувся до бідняка й непривітно його питає:

– Ну, а ти що приніс?

– О мудрий каді! Нічого я з собою не приніс. Чи міг я принести тобі те, що найпрудкіше, якщо це думка, яка випередить будь-якого скакуна? Чи міг я принести тобі найкрасивіше, якщо це весна у цвітінні? Чи міг я принести те, що найліпше вгамовує голод, якщо це осінь з її достатком?

Насупився каді, бороду свою смикає. Хитромудро відповів бідняк! Не визнаєш його слова мудрими – тебе самого люди дурнем назвуть!.. Подумав-подумав каді та й каже:

Суддя і мудра дівчина (чеченська казка)

– Твоя відповідь мудріша, ніж купцева. Тільки здається мені, що ти не сам до неї додумався. Скажи правду: хто тебе навчив?!

Бідняк нічого й не збирався приховувати – отож він сказав, як воно було: так і так, мовляв, це мене донька навчила.

– Он як! – радо гукнув каді.– А в нас же не було домови, щоб покладатися на чужу допомогу! Так що я не дам тобі лошати доти, доки не виконаєш ще однієї умови. Нехай твоя донька, якщо вже вона така розумна, прийде до мене з чимось і без чогось. Ти зрозумів? З чимось і без чогось!

І ще скажи: хай іде вона не дорогою і не повз неї, але до мене хай усе одно прийде. Йди і передай їй усе, що я сказав. А там побачимо, чиє лоша буде!

І каді зареготався від задоволення. Надто вже йому власна хитрість до вподоби припала. І купець зареготався: ясно, кому те лоша дістанеться!

Прийшов старий додому, донька подає на обід кукурудзяний корж і питає:

– Чом ви, тату, зажурилися? Що – не віддали лошатко?

Батько й оповів, що хоче каді. Донька подумала-подумала та й каже:

– Нічого, батьку, я знаю, як треба до судді йти.

І попросила батька впіймати їй горобця.

Вранці зібралася вона й пішла до судді. Пройде сім ступенів по дорозі, зверне обіч шляху та пройде й там сім ступенів і знову – на дорогу. Так і прийшла до будинку каді. Заходить до судді, розправила кулак, у якому горобця тримала, а той пурх! – та й вилетів у двері. Каді вийшов до неї й питає:

– Ну, розкажи, як ти йшла до мене?

Дівчина відповіла, що йшла не дорогою і не повз дорогу.

– А що принесла?

– Та ось горобця принесла, а він у двері випурхнув. Отож я прийшла і з чимось і без чогось. Хіба ти не так хотів?

Каді не витримав:

– І звідки в тебе стільки розуму та здогадливості? Може, годували тебе чимось таким?

Дівчина стоїть, усміхається:

– Люди виносили попіл за аул. Мій тато в тому попелі рибу ловив та мене годував...

Каді розгнівився:

– Та хто повірить у таку нісенітницю, буцім у попелі риба водиться?!

Дівчина й собі засміялася:

– А чому й не повірити? Ти ж бо повірив, що гарба могла ожеребитися?

Каді так і вкляк із роззявленим ротом, не знаючи, що відказати на те. А дівчина взяла лошатко та й повела до себе додому.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)