Одного разу пустотливий весняний вітерець-шибеник приніс до лісу чийсь новенький капелюх. Такий гарненький, із темною стрічкою. Першою його помітила галка.
– Ой, погляньте тільки! – вигукнула вона. – Яке величезне гніздо впало з неба! Саме таке, як мені треба – виведу в ньому своїх малят. Тільки вистелю листям, і буде мені затишна хатинка!
Змахнула крилами – й полетіла за листочками. Але тільки-но зникла з поля зору, як капелюха вже й не було! Вітерець-шибеник підхопив його і помчав далі. Крутив, вертів у повітрі, мов карусель, а потім легенько поклав на галявину серед лісу.
А там капелюха побачила жабка.
– Ква-ква! Яке миле озерце! – зраділа вона. – Шкода тільки, що без води... Нічого, я швидко принесу! І буду тут купатися досхочу!
Сказала – і пострибала до струмка. Та щойно зникла в кущах, як капелюха знову підхопив вітерець і поніс далі.
Танцював із ним вальс і польку, крутився між деревами, аж поки не посадив капелюха на лапату ялинку. А там його вже побачила білочка Пухнастий Хвостик.
– Ого! А я знайшла кошик! – зраділа вона. – От і добре: складатиму туди грибочки!
Побігла білочка по гриби. Назбирала повну лапку, повертається – а «кошика» немає. Вітерець знову прилетів, зняв капелюха з ялинки – й поніс геть.
І саме в цю мить повз стежкою повільно й уважно повз равлик.
– Ох-ох, яка височенна гора!.. – захекав він. – Як же я туди вилізу?.. Треба знайти палицю!
Пополз равлик у пошуках. Але коли повернувся – ні гори, ні капелюха. Вітерець-шибеник підхопив його знову і поніс за обрій.
А неподалік із віконечка визирав борсук. Дивився на небо й міркував: виходити сьогодні чи залишитись вдома? Дощ буде чи ні?.. І раптом побачив капелюха.
– Ого! Та це ж чудова парасоля! – сказав борсук. – Якраз для мене. Шкода, що без ручки. Але нічого – сам зроблю! А тоді нехай собі дощ ллє – мені байдуже!
Вирізав борсук гарну палицю, обернувся – а парасолі вже нема. Капелюха знову підкинув угору веселий вітерець – аж до самих мандрівних хмар, а потім опустив туди, де все починалося.
Маленький Богданчик і не помітив, коли вітерець зняв із нього капелюха, і коли знову вдягнув. Хлопчик і гадки не мав, що його капелюх за один день побував і гніздом, і озерцем, і кошиком, і горою, і навіть парасолею!