Жив колись у лісі старий ведмідь. Настала зима, позамітало снігом стежки й дороги. Усі звірі поховалися в норах, тільки клишоногий не спить і голодний блукає лісом.
Стомився ведмідь після марних пошуків поживи ліг та й заснув. І наснився йому гарний шматок м’яса. Смакоту вдалося навіть скуштувати. Прокинувся бурий і подався на пошуки того, що наснилося.
Не близька була дорога. Перейшов річки, долини й опинився біля підніжжя гори. Неподалік чабан пас отару, а один цап забрів у хащі. Раптом із гори скотилася каменюка, й ударила рогатого по ніжці. Голодний ведмідь кинувся до бідолашного:
– Ага, здається, здійснився мій сон – умить тебе з’їм.
Хотів цап утекти, та де там – ніжка болить. Аж раптом кмітливець здогадався, як урятуватися.
– Дядечку, – звернувся хитрун до ведмедя, – знаю, що з’їси. Тільки й утіхи мені, що опинився в лапах такого совісного звіра, як ти. Отож ушануй же мою останню хвилину.
– Цікаво, як?
– Мабуть, чув, як співаю? Дозволь виконати прощальну пісню, а тоді вже роби зі мною, що хочеш.
Клишоногий якусь мить подумав і погодився. А бідолашний так жалібно замекав, що чабан, зачувши його голос, одразу зрозумів, що цап у біді. Отож чоловік схопив палицю, гукнув собак і подався виручати цапа з біди.
Побачивши таку армію захисників круторогого, ведмідь швиденько втік до лісу. Ходив, блукав і так зголоднів, що й ноги вже не носили.
Коли це назустріч ведмедеві йдуть два чорні барани. Хотіли втекти, та де там: клишоногий наздоганяє. Отож шанобливо вклонилися й питають:
– Як вам живеться, дядечку?
– Уже тиждень як голодний. Добре, що вас зустрів. Ось як з’їм обох, то й на душі полегшає.
Та барани вирішили надурити бурого.
– Їж спочатку мене, – пропонує один із них.
– Ні, – заперечує другий, – мене.
Бачить ведмідь, що круторогі не дійдуть згоди:
– Ну, то побийтеся. У кого першого роги відпадуть, того і з’їм.
А баранам тільки цього і треба. Розігналися, буцімто зібралися битися, та з обох боків як налетять на ведмедя, як стукнуть рогами, тому і в очах потемніло. Поки хижак отямився, баранів як і не було.
Покректав клишоногий, підвівся і знову посунув на пошуки здобичі. Коли зустрічає лисицю. Побачила руда побитого ведмедя й цікавиться:
– Ой дядечку, що ж це з Вами сталося?
Розповів бурий про свої пригоди, а лисиця засміялась і каже:
– Отож наступного разу тричі подумайте, перш ніж вирушати на пошуки того, що бачили уві сні.