Від народження дитина потрапляє в умови, де вона постійно взаємодіє з іншими людьми, тому соціалізація – критично важливий етап її розвитку. Правильна організація процесу допомагає дітям у майбутньому налагоджувати стосунки, адаптуватися до зовнішнього світу та його змін, проявляти себе та ставати успішними.
Що таке соціалізація, її етапи та види
Соціалізація – це процес інтеграції людини в суспільство. Від народження дитина проходить первинну соціалізацію, під час якої вона навчається, здобуває знання і навички, необхідні для життя серед інших людей та спілкування з ними. Цей етап проходить переважно в сімʼї, а вже потім в інших інститутах, як наприклад, групи за інтересами чи освітні установи. Спостерігаючи за рідними, малюк отримує уявлення про загальні соціальні цінності та норми поведінки.
Вторинний етап відбувається у період необхідності активної взаємодії із зовнішнім світом та входження в доросле життя, коли людина починає сама нести за себе відповідальність і готується до прийняття абсолютно нових для неї ролей: групових, гендерних, організаційних. Однак ці зміни, як і внаслідок всієї наступної ресоціалізації протягом життя, значно менші, ніж під час первинної соціалізації. Саме тому психологи закликають батьків приділяти максимум уваги правильному вихованню дітей у сімʼї.
Як відбувається первинна соціалізація
Для маленької дитини сімʼя – це центр її життя, де відбуваються найважливіші події. Вона переймає у «своїх» дорослих звички, характер, стереотипи поведінку та прояв емоцій, культурні традиції, ставлення до інших людей та світу загалом. Діти нескінченно поглинають знання, і що більше вони дізнаються в результаті взаємодії із близькими людьми, ніж з власного досвіду, то ефективніше відбувається соціалізація.
Підростаючи, дитина потрапляє до компанії інших людей, зокрема дітей, з якими може взаємодіяти регулярно (наприклад, на дитячому майданчику). Чим триваліший і сильніший вплив цих нових груп, тим більше дитина починає їх наслідувати. Тут треба розуміти, звідки в неї беруться ті чи інші звички, і мʼяко регулювати їх, спрямовуючи дитину. Це важливо на етапі її підготовки до дитячого садка та школи, де батькам складніше контролювати процес поза сімʼєю.
Певні навички, яких діти набувають у період первинної соціалізації:
- зорове та слухове сприйняття;
- дрібна моторика та координація рухів;
- фізична та когнітивна активність;
- естетичний смак;
- мова та конструктивне спілкування;
- посидючість та вміння концентруватися на завданні;
- свобода самовираження;
- прагнення до навчання та творчості;
- вміння конкурувати.
Іграшки для соціалізації дітей
Аби направити дитину та допомогти їй підготуватися до взаємодії з іншими людьми, використовуйте рольові ігри та різноманітність сучасних іграшок. Останні допомагають розширити уявлення дитини про довкілля і моделювати різні ситуації з реального життя.
Напівготові іграшки
Пірамідки, конструктори, мозаїки, пазли, збірні моделі – крім розширення кругозору, вони розвивають уважність і посидючість дитини, логічне мислення, уяву, інженерні та творчі навички, дрібну моторику. Також напівготові іграшки дають можливість висловлювати своє бачення довкілля та можуть бути використані, як і готові. Наприклад, серія LEGO City складається з конструкторів для збирання різних реальних споруд: магазинів, готелів, автомийок, лікарень, портів, вокзалів, дослідницьких центрів тощо, а за допомогою фігурок можна імітувати їхню роботу.
Готові іграшки
Ляльки, будиночки, тварини, транспортні засоби та техніка, імітація побутових предметів, продуктів харчування, музичних інструментів, брязкальця підходять для відтворення різних повсякденних сценок. Вони допомагають пояснити малюкові принципи догляду за собою, господарювання, розподілу ролей у сімʼї. Можна відтворювати сценарії його улюблених казок для повчального ефекту, розповідати про світ дикої природи, роботу різних професій та установ, давати уявлення про фізичні явища тощо.
Іграшки-матеріали
Глина, тісто, пластилін, пісок, картон та папір, деревина, рослини, каміння, дріт, нитки – базова необхідність для розвитку фантазії та самовираження через творчість. А спільне творення вчить отримувати задоволення від процесу та результату, комунікувати, виявляти емоції, зближує та дарує неповторні спогади.