Було це одного літнього дня. Жала молода селянка жито край дороги. От їде пан. Захотів він покепкувати з дівчини і, не привітавшись, запитує:
– Що це за дєрєвня?
– Що це за дерева? Оце дуб, ото граб, а там береза. А тобі чого треба?
– Та я тебе не це питаю.
– А що?
– Я хочу знати, що це за село?
– А-а-а, що то зацвіло? А то Никодимова гречка та Горпинині соняшники по бараболі.
– Я ж тебе не це питаю.
– А що?
– Скажи мені, кого ви в селі слухаєте?
– О-о-о! Та у нас в селі є один хлопець. Ото як вийде він у свято на вулицю, та як стане на сопілці грати, то і старі, і малі, і молоді – все село його слухає.
– Та я ж тебе не це питаю. Скажи мені, хто у вас в селі найстарший?
– А знаєте, є у нас в селі баба Терпелиха, то їй уже від Трійці дев’яносто дев’ятий рік пішов. Ото вона у нашому селі найстарша.
Нічого іншого не залишалося панові, як їхати далі, так нічого і не дізнавшись. Хотів пан над дівчиною покепкувати, та сталося так, що покепкували над ним.