Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Жабеня та гадючка (грецька казка)

Казки про:
1045

Жабеня та гадючка (грецька казка) Жили собі дід та баба. Дітей у них не було. Баба каже дідові:

– От якби нам маля, хоча б жабеня, га?

– Жили б ми тоді щасливо,– відповідає дід.

Не встиг він і оком моргнути, як жабеня стриб через поріг у хату!

– Просимо, просимо,– мовила баба й кинула жабеняті шматок хліба, дала напитися води.

Жабеня наїлося, напилося, сіло в куток і заснуло. Спало, аж поки зайшло сонце. Потім вийшло у двір і просиділо там цілу ніч. Рано-вранці прокинулася баба і взялася варити кашу. Насипала в горщик борошна, потім відчинила судник, щоб узяти глечик молока. Але молока не було.

Розсердилася баба на діда:

– Це ти, старий випив молоко?

– Я випив молоко? – перепитав дід.– Сама, мабуть, випила! Вари тепер кашу з водою, бо я вже виголодався.

Баба зварила кашу і покликала жабеня снідати. Другого дня баба знову відчинила судник, аби взяти молока на кашу, але його там знову не було. Глечик був порожній.

– Ти пив молоко, старий? – спитала вона діда.

– Чи ти з глузду з'їхала? – відказав той.– Сама, мабуть, випила, а на мене звертаєш! Вари швидше кашу, бо я голодний.

Баба зварила кашу з водою, а ввечері видоїла козу і хотіла замкнути молоко в судник. Коли звідти голос:

– Не замикайте, бабуню, судник. Баба заглянула туди.

До неї вистрибнуло жабеня, стало й мовчить. Баба засміялася:

– Гаразд, не замкну судник, але вранці, коли побачу надпите молоко, будеш бите.

Наступного дня встала баба варити кашу: насипала борошна в горщик – і до глечика.

– Оце молодець, добре стережеш молоко! – усміхнулася вона.– Ну, виходь, де ти там!

Жабеня стриб із судника бабі до ніг! Баба нахилилася й бачить: жабеня тримає в роті маленьку гадючку з золотою короною на голівці.

– То це ти випиваєш наше молоко? – розгнівалася баба.– Ну, гляди мені!

І вхопила віник.

– Не бий мене, бабусю,– стала благати гадючка,– я тобі відплачу.

– Чим ти мені можеш відплатити? – спитала баба.– Тільки молоко вмієш пити!

– Випусти мене, жабеня,– мовила гадючка,– і йдіть обоє за мною. Якщо я нічим вам не відплачу, мoжете зі мною робити, що самі схочете.

Жабеня випустило гадючку. Та швидко-швидко поповзла через двір до високого дерева. А в дереві було маленьке дупло. Туди й шмигнула гадючка. Скоро вона висунула голівку, В зубах у неї була золота монета.

– Підставляйте пелену, бабусю!

Баба підставила пелену, і гадючка почала кидати туди золоті монети, аж поки насипала повну пелену. Баба просто нетямилася з радості.

– Дякую! – сказала вона.– Ходімо до нас, я даватиму тобі молока, скільки тобі захочеться.

Дід із золотом пішов у місто і купив гарний будинок із садом. Дід і баба зажили собі в достатку.

Якось баба каже:

– От якби наше жабеня стало хлопчиком!

Не встигла вона доказати, коли глядь – а вже перед ними не жабеня, а хлопчик! На радощах у баби запаморочилась голова. Пригорнула вона хлопчика, міцно поцілувала. Так і жили вони втрьох, а гадючка щоранку приходила до них пити молоко.