Кмітливий Мартин (українська народна казка)


Кмітливий Мартин (українська народна казка)Жив на світі бідний чоловік, що звався Мартин. Мав дітей, як бобу, а добра – ніякого. Як заробить щось у багачів, то діти повечеряють, а як ні, то всі лягають голодні. Днина чоловікові тягнулася так довго, ніби хтось аж дві сточив докупи.

Одного разу в хаті стало зовсім порожньо, хоч реви до неба. Чоловік забідкався:

– Ото-м дожився, хоч іди пси бити!

Аби не вмерти з голоду, він пішов до дідича просити допомоги. То був такий багатий панисько, що в золоті спав і золотом накривався.

Русин сказав дідичеві:

– Дайте трохи хліба або грошей, бо діти гинуть з голоду. Я вам відроблю...

– У мене є кому робити. Та дам півторби золота, як украдеш цапа у того чоловіка,– і дідич показав на селянина, що тягнув на ярмарок старого цаписька.

– Може, украду,– відповів Мартин.

Він шкодував бідного селянина, та подумав, що зможе йому добре заплатити, коли дістане від дідича півторби грошей.

– А як того мужика пустиш додому голим, заплачу цілу торбу,– вигадує пан.

– І це зроблю!

Мартин побіг у ліс. Скинув один постіл і лишив на дорозі. Потім відбіг далі, скинув другий постіл і лишив його серед дороги.

А селянин, що йшов із цапом, підняв один постіл, обдивився й жбурнув ним убік:

– Що мені з одного постола? Якби два – була би якась користь.– Потяг цапа далі. Йде, йде і знаходить ще один постіл. Підняв, обдивився.

– Це пара тому, що я відкинув у корчі. Ото-м дурний, що не забрав!

Прив’язав цапа до дерева й вернувся назад. А Мартин того й чекав. Він відв’язав цапа і повів до дідича:

– Тут маєте, пане, дайте півторби золота.

– А цілу не хочеш? Я ж тобі сказав, що як пустиш чоловіка голим, то дістанеш цілу торбу золота.

– Зачекайте, пане. Я вам і те зроблю.

Мартин затягнув цапа у недалекий став. Завів його аж насередину. Забив там паль і прив’язав цапа, потім вийшов на берег і почав дуже мекати.

Селянин почув мекання і прибіг до ставу. Уздрів цапа у воді й розсердився.

– Ох, чорте рогатий, ти аж туди від мене втік. Я тебе зараз виведу!

Бідний скинув одяг і поліз у воду.

А Мартин виліз із корчів, схопив його лахміття і дав ногам знати.

Чоловік вивів цапа із води на берег, а убрання нема. Що було робити? Дочекався вечора і в сутінку голий поплентався додому. ,

Мартин пішов до пана. Той дав-таки йому торбу золота, Мартин поділився з бідним селянином, над яким позбиткувався із папської волі. А потім повернувся до своїх дітей, і вже вони довго не мали біди.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)