Троє челядників (литовська казка)

***

Троє челядників (литовська казка)

Колись давним-давно в одного короля пропало три дочки. Було в короля три челядники: Думсюс, Тумсюс і Парейгус. Вони вірно служили королеві, найтяжчі роботи робили, найскладніші справи розплутували. Дуже журився король за своїми дочками. Одного разу покликав він до себе Думсюса та й каже:

– Запряжи в карету добрих коней, візьми мішок грошей і їдь шукати моїх дочок. Як знайдеш їх, віддам за тебе найстаршу дочку – станеш моїм зятем.

– Слухаю, ясновельможний королю, – відповів Думсюс і вирушив на пошуки королівен. Невдовзі він під’їхав до великої корчми, зайшов туди, дивиться – аж за столом сидить корчмар і сам із собою в карти грає.

– Чи ти ба – картяр сам із собою грає,– здивувався Думсюс.

– Сідай до столу – гратиму з тобою, – запропонував корчмар.– Але як програєш, будеш мені три роки служити.

Сів Думсюс за стіл, і стали вони грати.

Грали, грали, аж поки Думсюс програв усі гроші, коней, карету й, нарешті, самого себе – три роки важку роботу робити.

Чекав, чекав король Думсюса – не дочекався.

І покликав тоді він до себе Тумсюса й каже:

– Запрягай в карету добрих коней, бери мішок грошей і їдь шукати моїх дочок. Як знайдеш, віддам за тебе середульшу дочку – станеш мені зятем.

– Слухаю, ясновельможний королю, – відповів Тумсюс і рушив на пошуки королівен.

Тумсюс їхав тим самим шляхом, що й Думсюс, тож приїхав до тієї самої корчми і також програв усі гроші, карету, коней, і самого себе – три роки тяжко працювати.

Не діждався король і Тумсюса, покликав до себе Парейгуса та й каже:

– Запрягай добрих коней у карету, бери мішок грошей і їдь моїх дочок шукати. Як знайдеш, віддам за тебе наймолодшу дочку – станеш моїм зятем.

– Слухаю, ясновельможний королю,– відповів Парейгус і рушив на пошуки королівен.

І Парейгус у тій самій корчмі програв усі гроші, коней і самого себе... Корчмар збирався уже Парейгуса в комору замкнути, але той був дужим юнаком – як схопить залізного кия і ну корчмаря молотити.

– То це ти виграв і в моїх товаришів коней, гроші та карети! Негайно ж поверни мені друзів, і всі речі, що забрав у них!

Корчмар почав викручуватися.

– Віддам,– каже він,– тільки не бий мене! Гроші я заховав глибоко у воді, а карети та коней порозвозив по своїй рідні... Вдома тільки парубки: в лісі пеньки корчують.

Троє челядників (литовська казка)

Перестав Парейгус його бити, покликав своїх товаришів, узяв залізного кия, і всі троє рушили в дорогу.

Ішли вони довго-довго й нарешті дісталися до лісу. А в тому лісі маєток стояв. Нарадилися вони по одному в той маєток зайти – попросити їсти. Першим зайшов Думсюс. Дивиться – в маєтку ані лялечки – усе неначе вимерло. Тільки столи стоять, і на них усяких страв повнісінько наставлено. Наївся добре Думсюс і рушив назад до своїх товаришів. Аж тут де не взявся із-за печі карлик з довгою бородою, схопив гостя за комір і ну його кийком лупцювати. Бив, бив – ледве живого та теплого відпустив.

Думсюс розповів товаришам, що смачно попоїв, а про те, що його відлупцьовано,– ані слова.

Другим пішов у маєток Тумсюс. І він добре наївся, а про те, що карлик відлупцював, промовчав.

Останнім пішов Парейгус. І на нього напав карлик. Але Прейгус схопив його за бороду, віддубасив добряче ще й поніс у ліс і защепив його бороду в розколині дуба. Повернувся та й каже своїм товаришам:

– Ви й не хвалилися, що вас відлупцювали, а я інакше зробив.

– А як? – питають вони.

– Я карлика віддубасив ще й бороду його в дубі защепив. Ходімо, покажу вам.

Пішли всі троє до дуба, дивляться, дивляться – а карлика ніде не видно – тільки борода його на дубі метляється та тягнеться слід із крапель крові аж у лісові хащі. Рушили друзі по тому сліду через чагарі та байраки і прийшли до печери, в яку сховався карлик. Лізти в печеру випало Парейгусу. Товариші надерли лика, сплели довгу вірьовку й спустили в печеру Парейгуса.

Троє челядників (литовська казка)

Він прихопив з собою і свого залізного кия. На дні величезної печери побачив юнак дуже гарний палац. Біля перших дверей стояв прив’язаний старий ведмідь. Глянув Парейгус на звіра та й каже йому:

– Що мені зробити для тебе, аби я міг з тобою домовитись?

– Нічого,– відповів ведмідь, людським голосом,– кажи, що тобі треба.

– Скажи мені, ведмедю, чи немає тут трьох сестер-королівен?

– Є,– відповів ведмідь.

– Я хочу з ними побачитись.

– Без відома пана не побачиш королівен. У нього ключі від їхніх кімнат.

– А де ж той пан? – питає Парейгус.

– Він зараз тяжко хворіє. Недавно повернувся дуже побитий, з вирваною бородою. І тепер лежить у цій кімнаті – ледве дихає. Як не боїшся, то зайди.

Парейгус зайшов. Там справді лежав карлик, весь у крові, і важко дихав. Юнак схопив його за барки й ну лупцювати та ще й примовляти:

– Віддай королівен! Віддай королівен!

Карлик застогнав тяжко і каже:

– Усіх забирай, тільки пожалій мене!

І віддав Парейгусбві ключі від кімнат, у яких тримав королівен.

Першою Парейгус вивів найстаршу королівну. Посадив у кошик, і товариші витягли її нагору. Потім вивів ще двох королівен. Найменша сестра, ніби що лихе передчуваючи, зняла зі свого пальця каблучку, переламала навпіл і половину віддала своєму визволителю, другу залишила собі.

Тільки-но товариші найменшу королівну витягли нагору, Парейгус притулив вухо до стіни печери й почув страшне: приятелі домовляються між собою вбити його, а себе визволителями об’явити. Королівни не погоджуються. Тоді Думсюс і Тумсюс давай страхати їх:

– Як не скажете королю, що це ми вас визволили, то ми вас знову в печеру зіпхнемо. Як пообіцяєте, що не викажете нас, то повернетесь додому живі й здорові.

Троє челядників (литовська казка)

Королівни змушені були погодитись.

Тумсюс і Думсюс опустили Парейгусові у печеру кошика, але він у нього не сів, а поклав туди здоровенну каменюку й залізного кия. Товариші довго витягали того кошика, і коли він був майже зверху, раптом відпустили його. Кошик заторохтів, затріщав і зі страшним гуркотом упав на дно печери. Спекавшись Парейгуса, Думсюс і Тумсюс привезли королю його дочок, себе назвали визволителями. З радості король скликав великий банкет.

Тим часом Парейгус думав-думав, як із підземелля вибратися та додому повернутися. Побачив його ведмідь сумного, зажуреного та й каже:

– Відпусти мене, і я допоможу тобі звідси вибратися.

Парейгус перебив своїм залізним києм ланцюга і відпустив

ведмедя. А той і каже йому:

– Тепер крутни києм над своєю головою дванадцять разів, і ми полетимо вгору.

Крутнув Парейгус києм – вони враз вилетіли з печери.

– Тепер крутни києм навколо своєї голови двадцять чотири рази, і ми опинимося недалеко від королівського палацу.

Парейгус так і вчинив – і вони вмить опинились біля королівського палацу.

Троє челядників (литовська казка)

– Тепер крутни києм навколо своєї голови сорок вісім разів,– каже ведмідь,– і виростуть хороми, кращі, ніж у короля.

Крутнув Парейгус навколо голови залізним києм – і серед поля виріс пречудовий палац.

Завів ведмідь Парейгуса в одну з кімнат, поклав спати у білосніжну пухову постіль, а сам узяв залізного кия й став біля дверей чатувати.

На другий день король дуже здивувався, побачивши на своїй землі такий чудовий палац. Послав він слугу довідатися, хто володар того палацу й відкіля він родом.

Прийшов слуга й питає у ведмедя:

– Наш король хоче знати, хто є володарем цього палацу й відкіля він.

А ведмідь відповідає:

– Це мій пан, а ваших королівен визволитель. Ми обидва ц єї ночі прибули з підземелля, де його дочки були ув’язнені.

Задумався король, а згодом послав другого слугу. А цей слуга та був напідпитку. Підійшов він до ведмедя й каже:

– Король прислав мене, щоб я познайомився з володарем цих хоромів. Впусти мене до нього.

Троє челядників (литовська казка)

– Не можна, – відповів ведмідь.– Пан ще відпочиває.

Тоді слуга штовхнув звіра, а ведмідь як ударить його по

спині – той так і скрутився та й пошкутильгав геть.

– Тепер знатимеш, що скрізь треба бути чемним,– нагримав на зухвальця король і послав третього слугу, щоб той запросив пана на весілля королівен.

Парейгус уже прокинувся. Королівський слуга чемно привітався з ним і запросив на весілля.

Парейгус погодився і згодом разом із ведмедем рушив до короля.

– Та це ж мій Парейгус! Здрастуй, здрастуй! – зрадів король і став розпитувати, де був, що бачив і хто насправді його дочок визволив.

Парейгус про все йому розповів.

Покликав король дочок, Думсюса і Тумсюса. Королівни зраділи, побачивши живим і здоровим свого визволителя, обнімають його, плачуть од радощів. Зібралися всі люди в маєтку – і свої, і ті, що на весілля з’їхалися. Попросив король, щоб Парейгус при всіх розповів, як він королівен визволив. Обіперся юнак на свого кия, поставив біля себе ведмедя й розповів усе від початку до кінця. А тоді вийняв з кишені половину каблучки й каже:

– Це половина каблучки королівни.

А наймолодша королівна показала другу половину каблучки.

Троє челядників (литовська казка)

Челядь і гості гучно привітали його.

А Думсюс і Тумсюс стояли бліді від страху, голови низько похилили від сорому.

Тоді король і каже:

– За визволителя королівен віддаю свою найменшу дочку, а Думсюса й Тумсюса за все те погане, що вони учинили, караю на смерть.

– Найсвітліший володарю й батьку,– звернувся до короля Парейгус,– прости їм.

– Гаразд, як ти сам прощаєш їм. Та цієї ж миті хай залишають мою країну і більше ніколи сюди не повертаються,– відповів король.

Думсюс і Тумсюс негайно виїхали. Парейгус одружився з найменшою королівною, а ведмідь переселився у пущу. Парейгус видав такий закон, щоб у його країні ніхто не полював на ведмедів, тому той ведмідь, мабуть, і досі живе.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)