Сизоперець-мудрець (узбецька казка)

***

Сизоперець-мудрець (узбецька казка)

За давніх-прадавніх часів жив собі мисливець. Одного ранку вийшов він у поле, розкинув тенета, а сам причаївся поблизу. Незабаром прилетіла зграя голубів; посідали птахи на гілках чинари та все вниз поглядають: як би його зеренця подзьобати. І був серед них старий розумний голуб на ймення Сизоперець. Зрозумівши намір своїх друзів, він їх попередив:

– Не смійте додолу злітати, бо там на вас тенета наготували, усі в пастку втрапите.

Не послухали голуби Сизоперця, один по одному спустилися на землю й заходилися щось там визбирувати. Пожадливість взяла гору, й вони не зогледілись, як опинились у мисливській пастці. Сизоперець не міг покинути друзів у біді, він також злетів додолу й приєднався до них. Тої ж миті мисливець смикнув за мотузку, і голуби забилися в тенетах.

Поглянувши з докором на своїх друзів, Сизоперець мовив:

– Є в мене для вас ще одна порада, як хочете почути, скажу. Може, порятуємося.

– Кажи, кажи,– загомоніли голуби,– ми не зважали на твої слова, от і вскочили у біду. А тепер, що порадиш, усе зробимо.

– Ну, то слухайте уважно,– мовив Сизоперець.– На мій знак усі разом змахнімо крилами й підлетімо вгору. Тільки так можна вислизнути з рук мисливця.

Вдарили голуби крилами, підлетіли вгору, кинувся мисливець за сіткою, а голуби ген-ген високо залетіли, вже й не видно їх стало.

Летить Сизоперець та й думає, як їм позбутися сітки. Думав, думав, нараз згадав про мишеня, свого давнього вірного приятеля, і спрямував до нього зграю. Довго летіли голуби понад безводною пустелею, а тоді ще над горами і, нарешті, підлетіли до нори, де жило маленьке мишеня. Сизоперець гукнув свого приятеля, і мишеня обережно визирнуло з нірки, але побачивши приятеля, заквапилось до нього. На прохання Сизоперця, мишеня спритно попереточувало мотузки і визволило з тенет цілу голубину зграю. А тоді знайшло для них гарну місцинку, всадовило гостей у затінку, принесло їм зеренця та іншого частування. Сизоперець і мишеня сіли рядком і стали гомоніти про життя-буття та про всякі пригоди, що сталися з ними останнім часом.

А треба сказати, що, крім мисливця, незвичайну пригоду голубиної зграї бачила ворона. Вона сиділа на тій самій чинарі, що й голуби. Коли зграя знялася вгору разом із сіткою й полетіла, ворона подумала: «Ці голуби, хоч куди залетять, завжди вміють собі харч знайти. Полечу і я за ними». Змахнула ворона крилами й подалася слідом за голубами. Те, що вона побачила біля мишачої нірки, здивувало її ще більше: «Оце дружба,– подумала ворона.– Треба й мені заприятелювати з мишеням».

Сизоперець-мудрець (узбецька казка)

Ворона не стала заважати розмові друзів, а коли вони набалакалися й розійшлися відпочити, підлетіла до нірки і гукнула мишеня.

Визирнуло мишеня з нірки – а біля входу ворона, мов гора, стоїть. Обережне мишеня привіталося люб’язно, але з нори не вилізло:

– Доброго здоров’я, сестричко!

Привіталась і ворона та й каже:

– Ви знаєте, я оце ні з ким ніколи не дружила, ціле життя самотою жила, і немає в мене ані родичів, ані близької, відданої істоти: усі мене цураються, всі од мене сахаються. І так мені обридла самотність, так сточила душу, що я оце думала-думала та й вирішила з вами заприятелювати. Вірнішого друга, я знаю, ніде мені не знайти. Але чи смію я сподіватися на вашу ласку?

– Так-так,– озвалося мишеня.– Любо все це чути. Але ж ви маєте звичку полювати на мишей, як же мені повірити в щирість ваших слів?

– Правду кажете, любий друже, так воно й було. Варто мені побачити десь на землі мишеня, я каменем падаю на нього... Але дружба, виявляється, гарна річ, і відтепер я вам ніколи ніякої шкоди не заподію.

Отак присяглася ворона, і мишеня, повіривши тим словам, вибігло з нірки. Вони потисли одне одному лапки на дружбу, і мишеня кинулося частувати гостю всім, що мало.

Одного разу ворона запросила мишеня до себе в гостину показати сад, в якому жила. Спершу вона мала намір принести свого приятеля в дзьобі, але побоялася, що так буде йому незручно. Нарешті друзі домовилися, що ворона під час мандрівки обережно триматиме мишеня лапками.

Так вони й зробили. І незабаром прилетіли до чудового саду, що в ньому росли дерева всіх порід, які тільки знає світ. Найрозмаїтіші квіти розсівали довкола неземні пахощі, обертаючи сад на суцільний квітник. Дзюркотіли струмки з чистою, прозорою, МОВ СКЛО, водою. Яблука й груші самі падали з гілок під ноги друзям.

Ворона на славу частувала свого приятеля. А потім щаслива господиня і вдоволене мишеня пішли прогулятися садом. Побачила їх черепаха, що так само жила в тім саду. Побачила, і заздрісно їй стало. Виповзла черепаха з кущів проти друзів, привіталася до них люб’язно. Поцікавилась їхнім здоров’ям, самопочуттям, а тоді не втерпіла і спитала, як це вони так щиро подружилися. Ворона розповіла черепасі пригоду з голубиною зграєю, розповіла, як мишеня рятувало друзів.

Сизоперець-мудрець (узбецька казка)

Черепаха ще дужче здивувалася. Ну де ще можна побачити таку дружбу, таку приязнь! І черепаха присяглася, що й вона буде їм вірним другом.

Там, де кінчався сад, бовванів високий пагорб, а на його зеленому схилі щодня паслася сарна. Побачивши, як мирно-любо походжають садом ворона, мишеня та черепаха, сарна й собі приступила до них. Друзі радо її привітали, а ворона запросила до дастурхану. Посиділи, погомоніли між частуванням, ну й, певна річ, сарна також поцікавилась, як це заприятелювали такі не схожі одне на одне істоти.

Ворона й сарні розповіла про події, що передували їхній зустрічі. Вислухавши розповідь, сарна сказала, що й вона хотіла б пристати до такого шановного товариства. Друзі радо привітали її і пішли неквапом по стежці, розпитуючи сарну про те та інше і виявляючи до неї щиру пошану.

Під час розмови мишеня згадало про голубів.

– Такий у нас радісний день,– сказала ворона, – треба було б і їх запросити до себе.

Вона попрохала мишеня написати листа Сизоперцеві. Щойно лист був готовий, його прив’язали вороні до ноги, побажали щасливої путі, і ворона полетіла.

Незабаром вона повернулася До пізнього вечора гуляли й розважалися друзі в саду, гомоніли одне з одним і всі разом, і нікому не хотілося розлучатися.

Минуло кілька днів. Одного разу сарна подалася на свої улюблені луки. Довго вона там гуляла, напасаючись. Вже зайшов вечір, а сарни не було, і друзі стали непокоїтися.

В тривозі перебули вони ніч. А вранці Сизоперець каже вороні:

– Треба йти на розшуки, чи не сталося з нею якої біди?

І рушили вони шукати сарну, але її ніде й сліду не було.

Сизоперець-мудрець (узбецька казка)

Голуби й ворона потомилися, літаючи, з розпачу не знали, що діяти. Аж тут, перелітаючи якийсь видолинок, ворона побачила бідолашну сарну. Виявляється, вона попала ногою в пастку, наготовану мисливцем.

Ворона заквапилася до друзів, щоб разом порятувати сарну.

Засмучені друзі зраділи, що сарна жива, і стали радитись, як визволити приятельку. А мудрий Сизоперець попрохав уваги й мовив:

– Вороно, бери в свої лапи мишеня і неси чимшвидше до бідолашної сарни.

Усі відразу збагнули, що саме це й треба було робити. Ворона взяла обережно мишеня і полетіла.

Сизоперець намірився летіти слідом, але його затримала черепаха: вона теж хотіла рятувати сарну, та не знала, куди повзти. Хоч як Сизоперець переконував черепаху нікуди не йти, вона не послухалась. Тоді голуб полетів доганяти ворону.

А тим часом ворона занесла мишеня у видолинок до сарни. Мишеня негайно заходилося перегризати мотуззя. Аж тут надлетів і Сизоперець. Уважно роздивившись, він сказав:

– Друже, ти не намагайся переточити всі мотузки, кілька ниток залиш. Бо мисливець, побачивши велику шкоду, зрозуміє, що це ми винні, і схоче помститись. А ми зробимо інакше: хай сарна ніби лишається в пастці, та як мисливець надійде ближче, вона шарпнеться, розірве решту ниток і втече.

Мишеня так і зробило, ворона понесла його додому. За нею полетів і Сизоперець. А тим часом з’явився мисливець. Побачивши сарну, що ніби борсалася в пастці, він кинувся до неї. Сарна щосили шарпнулася, мотуззя тріснуло, і вона стрілою помчала геть з видолинка. Мисливець дуже засмутився і, зібравши розірвану пастку, вже хотів іти, але тут у видолинок наспіла черепаха. Розлючений мисливець схопив її і кинув у торбу.

Скоро сарна прибігла в сад, друзі полегшено зітхнули, але тої ж миті хтось помітив, що немає черепахи.

– Я ж їй казав, щоб вона нікуди з саду не вилазила. А вона таки не послухала мене,– мовив Сизоперець.– Знову тобі, вороно, доведеться летіти на розвідку.

Сизоперець-мудрець (узбецька казка)

Ворона прилетіла у видолинок саме тоді, коли мисливець, піднявши черепаху, вкинув її у торбу. Повернувшись до саду, ворона розповіла друзям усе, що бачила, і Сизоперець порадив, що робити.

Ворона з мишеням знову полетіла навздогін за мисливцем. Вони мали стежити за кожним його кроком і не прогавити зручної хвилини. Тим часом сарна вибігла проти мисливця і стала ніби тікати від нього, удаючи, що накульгує. Мисливець, побачивши сарну, страшенно зрадів.

«Ага! – подумав він.– Це вона, мабуть, пошкодила собі ногу, коли видиралася з пастки. Ну, начувайся!»

Мисливець погнався за сарною, а та, накульгуючи, тікала й тікала від нього. Врешті-решт засапаний мисливець зняв з плеча торбу, кинув її додолу і ще прудкіше побіг за сарною. У цю ж мить до торби підлетіла ворона з мишеням. Мишеня проточило торбу, і черепаха, опинившись на волі, залізла під величезну брилу, що лежала неподалік. А ворона, схопивши мишеня, віднесла його до саду. Тим часом Сизоперець пролетів над сарною і гукнув їй: «Усе гаразд. Тікай!» Сарни не стало, мов і не було. А за кілька хвилин вона й Сизоперець були вже в саду серед вірних друзів. Радощам не було краю, бо всі остаточно збагнули, що вірна дружба дорожча від усіх скарбів світу.

Дастурхан – скатертина, переносно – частування на скатертині (узб.).

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)