Жили-були на світі лисиця та гусак.
Захотілося якось лисиці поласувати гусятиною. Зловила вона гусака, а той став просити:
– Дозволь мені, лисонько, потанцювати перед смертю.
Лисиця подумала: «Чому б не дозволити?» – і погодилася.
Тоді гусак попросив, щоб лисиця дозволила йому відійти трошки в бік.
Лисиця і на це погодилася.
Ось почав гусак переступати з лапи на лапу і розмахувати крилами. Махав, махав, аж раптом піднявся в повітря і полетів геть.
Побачила лисиця, що гусак далеко і що смачний обід не вдався, і, ковтаючи слинки, вирішила:
– Тепер я вже нікому не дозволю танцювати до обіду, а тільки після!