Були два брати. Поженилися. Один газдував добре, другому не велося. Молодший скоро все проїв, що дістав од батька, і залишилася йому тільки одна курочка.
Каже йому жінка:
– Чоловіче, іди ти до брата і зніми з копиці хоч два снопи жита.
Він так і зробив. Пішов до брата, взяв у руки вила і хоче зняти два снопи. А на копиці – якась жінка. Питає його:
– Що хочеш, чоловіче?
– Хочу зняти хоч два снопи жита, бо нема що їсти,
– Не бери ти від брата снопи, не заходи у гріх, бо з цим не проживеш. Твоє щастя у другому місці… Є у вас дома курочка. Понеси її на торг і продай. Потім піди на село, де роблять горшки, накупуй горшків і повези так само на продаж. Скільки за них запросиш, стільки тобі заплатять…
Та жінка була Щастям.
Чоловік не взяв снопи й вернувся додому. Його жона свариться. Він ие сказав нічого і ліг спати.
Переспав ніч. Ранком узяв курочку. Жона кричить:
– Не носи з двора останню курочку! Добре, що є дітям хоч якесь яйце…
Та чоловік не послухав жінку, поніс курочку й продав. Накупив горшків і повіз так само продавати. Люди швидко розібрали їх. Скільки просив чоловік, стільки йому давали.
Зробив два, три заходи й заробив красні гроші.
Купив дітям хліба. Почав газдувати. Уже в нього е і віз, і коні. Все добре в нього йде. Стільки грошей наскладав, що не може полічити їх.
Порадилися з жінкою, що поміряють гроші. 1 а чим їх поміряти? У них не було великої миски.
Послав чоловік доньку, щоб принесла від його брата миску.
Пішла донька.
– Стрию, позичте нам миску.
– Для чого вам миску?
– Гроші поміряти.
– Стільки у вас грошей, що аж міряти треба? Ви ж хліба голодні!
Стрийна каже:
– Даймо їм, хай міряють, раз просять, треба дати.
Чоловік подумав: «Може, й справді бідняк знайшов гроші?.. Намажу я миску смолою й буду бачити».
Так і зробив.
Дівчинка принесла миску. Дома її не оглядали. Поміряли гроші й повернули. А на дно приліпилися гроші. Подивився чоловік – так і є, брат мискою міряв великі гроші!
На другий день іде він до брата… Бідняк розповів, що з ним сталося:
– Так і так… Хотів украсти від тебе два снопи… А на копиці сиділа якась жінка й сказала мені, щоб я снопи не брав, а продав свою курочку і купив горшки. Я так і зробив, та й на отих горшках розгаздувався.
Багач позаздрив брату.
Пішов би й він красти снопн, айбо нема від кого. Тому свого жита продав братові. А вночі пішов красти. Показалася і йому там жінка:
– Що хочеш, чоловіче?
– Хочу вкрасти два снопи.
– Хіба в тебе немає що їсти?
– Є, але я хочу такого щастя, як у мого брата.
– Щастя не вкрадеш. Воно прийде до того, хто його заслужив. Іди собі додому.
Подумав багач: «А може, і я заслужив на щастя? У мене є гроші, є віз і є коні… Накупую горщиків і дорого буду продавати».
Так і зробив. Раненько запряг коні, накупив горшків і повіз на друге село.
Їде селом і кличе:
– Горшки продаю!
Та люди і не дивляться на нього. Обернувся другий раз – ніхто ні одного горшка не купив. Що робити?
Везе горшки додому. По дорозі його зустрічає Нещастя. Зробилося горобцем і тичеться в очі…
Чоловік і без того був дуже сердитий, що не продав горшки, а тут ще якесь потя докучає.
Сіло потя на горшки… Чоловік розмахнувся палицею і – бах! Горобець підлетів, а горшки побилися.
Чоловік розсердився ще більше… Потя знову тичеться у вічі. Потім сіло коневі на вухо. Чоловік змахнув палицею і… вбив коня. Потя перелетіло на другого коня. Чоловік зі злості вдарив ще сильніше і… вбив другого коня…
А тим часом дома згоріла його хата і обороги з сіном…
Повернувся чоловік додому. Бачить, жінка з дітьми сидить собі на голому місці Так у чоловіка не залишилося нічого.
Бо ота жінка, що він бачив на проданій копиці, було Нещастя.