Був собі цар, у якого була дочка і син. Вони жили в саду, ніби під арештом, і не мали змоги виходити в місто. Їм було дуже нудно, тож брат і сестра вирішили, що потрібно втекти. Брат сказав сестрі:
– Що нам з цього, що ми маємо все і живемо в розкоші? Знаєш що, я втечу від батька.
Але вони не могли вийти, бо поруч з ними ходив слуга. Тоді брат придумав план. Він підійшов до слуги і сказав:
– Іди в канцелярію і візьми для мене годинник, бо я забув його.
Таким чином, вони вийшли з саду. Вони йшли довго і потрапили в темний ліс, де їх застала ніч. Вони вирішили переночувати в дуплі старого дерева. Сестра заснула, а брат не міг заснути, розмірковуючи, як це – залишити батька.
В цей час до них підійшли троє чарівників. Один з них сказав:
– Візьмемо їх, позабиваймо.
Другий відповів:
– Ні, їх шкода, не можна їх убивати.
Брат прислухався до їхніх слів, а один з чарівників додав:
– Я дам йому сорочку, як одягне її, він знатиме, що робить у світі. Також дам йому шаблю, щоб він не боявся нікого.
Третій чарівник сказав:
– Я дам йому трубку, якщо він затрубить в неї, то вся звірина злетиться до нього і він стане королем над нею.
Після того вони пішли своєю дорогою. Брат одягнув те, що йому дали чарівники, і коли вранці прокинулися, він запитав у сестри:
– Чи чула ти, як коло нас були три чарівники?
Вона відповіла:
– Ні. Ми спали, як у палаці, а тепер ось у лісі. Хоча, добре, що нас не з'їла якась звірина.
Брат відповів:
– Чекай, сестро, ти ще не бачила звірів, але зараз побачиш. Подивись, я зараз затрублю.
Він витягнув трубку, затрубив, і звірі з усіх боків злетіли до нього. Сестра дуже злякалася, не могла навіть рухатися.
Брат заспокоїв її:
– Не бійся, сестро, вони тобі навіть руки лизатимуть. Обери собі звіра, на якому ти поїдеш, і ми поїдемо далі.
Вибрали вони по одному звірові, осідлали їх і поїхали. Брат сказав:
– Ми вже два дні не їли. Що нам з того, що маємо гроші, якщо тут в лісі немає де їсти?
Поки вони їхали, прийшла ніч, і вони побачили великий палац. В палаці світилося, чулися звуки їжі та співів. Брат сказав сестрі:
– Сестро, постій тут, а я піду подивлюся, хто там живе.
Він підійшов до палацу, вдарив шаблею в залізні ворота, і вони відчинилися. Він пройшов на ґанок і побачив, що в палаці сидять розбійники. Брат привітався:
– Добрий вечір, панове!
Найстарший розбійник звернувся до іншого:
– Візьми меч і вийди до нього! Ми стільки років тут сидимо, а ніхто до нас не міг добратися, а він ось сам прийшов.
Розбійник вийшов через двері, а брат махнув шаблею і відтяв йому голову. Він скинув розбійника до льоху, і так поступово позбувся всіх розбійників. Лише найстарший залишився. Він сказав:
– Усі мої товариші загинули, що ж це за підозріла ситуація?
Він спробував змахнути шаблею, але вона була іржавою. Тоді він вирішив зробити так само, як і його товариші.
Він вийшов на ґанок, показав свою голову, і брат відтяв її.
Після цього брат покликав сестру:
– Ходімо, сестро, тепер ми маємо що їсти і пити. Зараз відпочинемо.
Вони наїлися, напилися і пішли спати. Рано брат вирушив на полювання, а сестра, поки його не було, знайшла ключі від різних шаф в палаці. Відчинила одну – там золото, другу – гроші, а в третій була їжа та питво.
Вона здивувалася, що в батька такого не було. Потім вона взяла ключ від льоху, де були побиті розбійники, і відчинила його. Найстарший розбійник не був зовсім мертвий і сидів, чекаючи. Він сказав:
– Що ти робиш, моя люба?
Вона здивовано відповіла:
– Я... мене брат сюди привів.
Розбійник сказав:
– Возьми ключ від шафи і принеси мені фляшку з ліками. Якщо я ними змажуся, то стану здоровим.
Вона принесла йому фляшку, і він став здоровий. Він насмазав своїх товаришів, і вони теж ожили. Всі розбійники почали умовляти її залишитися з ними:
– Залишайся з нами, ми будемо панувати разом!
Вона відповіла:
– Але мій брат скоро прийде.
Вони пригрозили:
– Ми його зловимо і вб'ємо, як ти нас вбив.
Вона сказала:
– Він не боїться нікого, вам не вдасться його вбити.
Тим часом брат повернувся і пішов до них на полювання. Вона випустила всіх з льоху, а розбійники почали готувати новий план для його знищення.
Проте брат виявив, що насправді він не боїться нікого, і в результаті він переміг усіх.