Котик і Півник (українська народна казка)


Жили собі котик та півник. Котик було на скрипочці грає, а півник пісеньки співає. Котик було йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хату стереже.

Котик було, йдучи, наказує:

– Ти ж тут нікого не впускай, та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.

– Добре, добре! – каже півник.

Замкне хату та й сидить, аж поки котик повернеться. Навідала півника лисиця та й надумала його підманути.

Підійде під віконце, як котика нема дома, та й підмовляє: – Півнику, півнику, вигляни у віконце! У мене золота пшениця, холодна водиця. А півник їй:

– То-ток, то-ток, не велів коток!

Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном пшениці, а сама засіла за кущем.

Пішов котик, а півник подивився у віконце, побачив розсипану пшеничку та й міркує:

– Швиденько поклюю, ніхто мене не побачить, то й котикові не скаже.

Тільки півник за поріг вийшов, а лиска за нього та й помчала.

А півник кричить:

– Котику-братику, несе мене лиска за високі гори, за темні ліси. Рятуй мене!

Котик поки почув, то вже й спізнився лиску доганяти. Вернувся додому та плаче, а потім узяв скрипку, писану торбу та й пішов до лисиччиної хатки.

А в лисиці було чотири дочки та один син.

Зібралася стара лисиця на влови, а дітям наказала нікого не пускати, півника глядіти та окріп гріти, щоб ото вже, як повернеться, їжу варити. А котик підійшов під вікно та й почав грати й приспівувати:

Ой, у лиски, в лиски новий двір

Та чотири дочки на вибір,

П’ятий синок – Пилипок.

Вийди, лисе, подивися:

Чи хороше граю?

От найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших:

– Ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так гарно грає?

Тільки вона вийшла, а котик її схопив – та в писану торбу. А сам знову грає:

Ой, у лиски, в лиски новий двір

Та чотири дочки на вибір,

П’ятий синок – Пилипок.

Вийди, лисе, подивися:

Чи хороше граю?

Не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту схопив та в писану торбу.

Так усіх лисенят виманив. А потім почепив торбу на сухій вербі, сам – у хату, знайшов півника, розв’язав. Взяли вони вдвох усю лисиччину страву, поїли, горщика з окропом вивернули, а самі втекли додому.

Та вже потім півник довіку слухав котика.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)