Жили-були чоловік та жінка, і було в них сім овечок, лошатко, собака та кішка. Найняли вони пастушка – щоб отару доглядав.
От узяв пастушок вузлик з харчами та й пішов у поле з овечками. Аж раптом, звідки не візьмись, з’явився вовк.
– Ах, які гарні овечки! Це твої? – питає вовк.
– Мої, – відповідає пастушок.
– Тоді віддай мені вузлик із їжею, а ні – я твою вівцю з’їм.
– Не віддам, – каже пастушок.
Ну, вовк і проковтнув одну овечку.
На другий день пастушок знову пішов у поле, тепер уже з шістьма овечками. Знову вовк тут як тут. Просить вузлик – пастушок не віддає, вовк знову овечку з’їв. І так щодня, доки не поїв усю отару.
Господар розсердився на пастушка, вилаяв його й звелів тепер лошатко пасти. Та й тут з’явився вовк:
– Віддай вузлик, а то лошатко твоє з’їм!
Не віддав пастушок – і вовк проковтнув лошатко.
Господар ще дужче розгнівався:
– Не повертайся додому, доки не знайдеш сім овечок та лошатко!
Діватись нікуди – рушив пастушок у далеку путь. А сам добре знав: марно шукати, адже вовк усіх поїв. Йшов він, йшов, зголоднів, розв’язав вузлик, тільки-но зібрався поїсти – а тут і вовк:
– Віддай вузлик, а то тебе самого з’їм!
Не віддав пастушок – вовк його й проковтнув.
Довго господарі чекали пастушка, та не вертався він. Послали робітника пошукати. І йому вовк трапився. Спитав робітник, чи не бачив вовк пастушка, сім овечок і лошатко. А той відповідає:
– Чуєш, як у мене в животі бурчить? Ось вони де! І для тебе місце знайдеться.
Хап! – і проковтнув робітника.
Довго чекали господарі робітника. Не дочекались – послали служницю. І її вовк зустрів, і їй відповів так само:
– Чуєш, як у мене бурчить у животі? Там усі вони. І для тебе ще місце знайдеться.
Хап! – і проковтнув служницю.
Тоді сам господар вирушив шукати. Спитав вовка, чи не бачив він пастушка, сім овечок, лошатко, робітника й служницю. А вовк йому:
– Чуєш, як у мене в животі бурчить? Там вони всі. І для тебе ще місце знайдеться.
Хап! – і проковтнув господаря.
Не дочекалася жінка чоловіка й сама вирушила в пошуки. І її вовк проковтнув.
Потім пішла собака. Спитала вовка, а він їй у відповідь те саме:
– Чуєш, як у мене в животі бурчить? Там усі вони. І тобі місце знайдеться.
Хап! – і проковтнув собаку.
Залишилася вдома тільки кішка. Сиділа, нудьгувала й теж пішла шукати всіх. Спитала вовка, а він їй:
– О, як же, як же! Чуєш, як у мене бурчить у животі? Там усі вони. І для тебе ще місце є.
Хап! – і проковтнув кішку.
Але цього разу вовк переїв: у животі тісно стало. Собака з кішкою почали сваритися, дряпатися – та так, що роздерли вовкове черево. І повалилися з нього всі: пастушок із сімома овечками, лошатко, робітник, служниця, господар із жінкою, собака й кішка. Усі – живі й здорові!
Тоді всі гуртом накинулися на вовка й прогнали його. А самі, веселі та щасливі, додому повернулися.