Розумно поділив (вірменська казка)

***

Розумно поділив (вірменська казка)

Один чоловік так зубожів, що зосталася в нього сама курка в дворі. Думав він, думав та й каже матері:

– Матусю, доведеться нам з голоду помирати – не прогодуємося ми цією куркою.

– Синку,– одказує мати,– як знаєш, так і роби.

– Краще візьми цю курку,– каже син,– та звари, а я віднесу цареві, може, він розщедриться і обдарує нас.

Взяла мати курку, зварила. Вкинув син курку в торбу, торбу на плечі та й подався до царя. Прийшов у палати, бачить – сидить цар, а по кожну його руку візир стоїть. Доземно вклонився чоловік цареві, тоді вийняв курку й поклав перед ним.

– Що це ти приніс? – питає цар.

А чоловік йому:

– Вельможний царю, дарунок тобі!

– Ну, коли приніс, то діли, а ми побачимо! – наказує цар.

Як ділити, то ділити! Відрізав чоловік курці голову і вручив цареві, одне крило віддав одному візирові, друге – другому, а тулуб укинув знову до торби.

– Оце так утнув! – каже цар.– Як приніс курку, так її й забрав.

– Та я ж поділив...

– Як же ти поділив, коли все собі забрав? – спалахнув цар.

– Вельмишановний царю,– відповів бідняк,– ти нам усім голова, тому я віддав тобі голову. Твої візири – то твої крила, тому їм дісталися крила. А ми простий люд, опора держави твоєї, то мені й випав тулуб, з’їмо його вдвох із матінкою. Душа звеселиться, за тебе помолимось!

Розумно поділив (вірменська казка)

Цареві сподобалась така розумна мова, набрав він у жменю золота, нагородив бідняка й додому вирядив.

Іде собі цей чоловік дорогою, золотом бавиться, пересипає зі жмені в жменю. Аж трапився йому візир один, побачив те золото та й метикує, звідки в цього дурня стільки золота, що навіть бавиться ним? Підійшов візир до нього та й каже:

– Здоров був, чоловіче!

– Здорові,– відказує той.

– А звідки в тебе стільки грошенят, що забавляєшся золотом?

– Та звідки ж... узяв курку, зварив, одніс цареві.

Іде собі далі візир та й міркує: «Коли так, то я зварю цілого гусака, віднесу, мені ще більше перепаде». Як надумав, так і зробив, наступного дня вже був у царських палатах. Бачить, сидить цар, а обіруч нього візири стоять. Доземно вклонився багатій цареві, а тоді вийняв гусака й поклав перед ним.

– Що то ти приніс? – питає цар.

– Вельможний царю, дарунок тобі!

– Ну, коли приніс, діли, а ми побачимо!

Не сподівався цього візир, розгубився, не знає, як поділити.

– Ану розшукайте мені вчорашнього чоловіка,– наказує цар,– нехай поділить, бо цей ради не дасть.

Побігли по бідняка, розшукали, привели до царя. Каже цар йому:

– Цей чоловік гусака в дарунок приніс, не знає, як поділити. Діли ти!

Розумно поділив (вірменська казка)

Ділити то й ділити. Відрізав чоловік гусячу голову – вручив цареві, одне крило – одному візирові, друге – другому, а тулубище вкинув собі в торбину

Запитує його цар:

– Ну як, поділив уже?

– Поділив,– каже той.

– Ану-бо, розкажи, а ми послухаємо!

– А що казати,– відповів бідняк,– ти, царю, всім нам голова – тож тобі голова, твої візири – ніби крила твої, то їм крила, а ми, простий люд,– опора держави твоєї, то нехай нам буде тулубище, удвох із матінкою з’їмо, за тебе помолимося.

– А тому, хто приніс? – запитує цар.

– А тому, хто приніс, усипте сорок дубців – вистачить з нього. Я бідак бідаком, ні шкоринки хліба, ні копійки грошей немає в мене. І подумав: дай-но віднесу цареві останню курку, може, розщедриться він. А цей багач багачем, усього доволі, а йому ще мало, вареного гусака підніс цареві. Дуже треба цареві його гусак! Красна ціна йому – сорок дубців, всипте, та й за двері!

Ще жменю золота дав цар біднякові, а візирові всипали сорок дубців та й вирядили геть.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)