Жили-поживали три бабусі. Якось їм дуже захотілося поласувати пухкеньким млинцем. Отож вирішили спекти. Одна бабуся принесла яйце, друга – молоко, а третя – борошно й олію. Господині швиденько замісили тісто й поставили в розжарену пічку. Коли млинець став пухкеньким і рум’яним, то несподівано потягнувся на пательні, звісився через край і – втік! Бабусі від подиву аж оторопіли.
Швидко-швидко вузенькою стежиною млинець покотився до лісу. Коли це назустріч – зайчик.
– Гей! Пухкенький, ану, стій! – крикнув вухань. – Зараз тебе з’їм!
– Я від трьох бабусь утік, – усміхнувся рум’яний. – То невже від зайчика-побігайчика не наважуся?
І помчав далі. Не встиг далеко відкотитися, аж назустріч – вовк:
– Гей! Пухкенький, зачекай! Зараз тобою пообідаю!
– Я від трьох бабусь утік і від побігайчика! – весело крутнувся навколо сіроманця мандрівник. – То невже вовка-зубаня злякаюся?
І покотився. Аж ось на стежині коза мекає:
– Гей! Пухкенький, ану, стій! Хочу скуштувати тебе!
– Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня! – сміється-заливається рум’яний. – Невже від кози-дерези не сховаюся?
І, перестрибуючи пеньочки та горбочки, покотився далі. Раптом на дорогу вибіг кінь.
– Гей! Пухкенький, зупинися! – заіржав гривастий. – Зараз тебе з’їм!
– Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня, і від дерези! Невже від коня-топтуна не наважуся?
І покотився далі. Аж назустріч дикий кабан мчить і вищить:
– Ані руш із місця, пухкенький! Хочу тобою поласувати!
– Я від трьох бабусь утік, і від побігайчика, і від зубаня, і від дерези, і від топтуна! – сміється веселун. – Невже від вепра-хрюкана не наважуся?
І помчав далі. Котиться мандрівник, навколо озирається. Аж назустріч – троє малюків. Бідолашні цілий день гриби збирали, потомилися та зголодніли.
– Млинчику, зачекай, будь ласка! У нас за цілий день крихти в роті не було!
І тоді пухкенький заскочив дітям у кошик і дозволив себе з’їсти.