Попеловий коржик (українська народна казка)

***

Попеловий коржик (українська народна казка) Жив собі Гаврило. Він не мав ніякого маєтку, зате була купа дітей у хаті. Щоб їх прогодувати, ходив до багачів та панів робити.

 Одного дня Гаврило сказав жінці:

 – Нема тут життя, бо моя правда записана на піску, а кривда – на камені. Піду я у світ. Спечи мені коржик на дорогу.

 – Аз чого я тобі спечу? Муки немає,– каже жінка.

 Зажурився чоловік. Не помандрує ж він у світ з порожньою тайстрою. Жінка йому порадила:

 – Піди до багача і попроси хоч жменю муки.

 Гаврило подався до багатія:

 – Так і так, я хочу йти шукати гараздів. Треба спекти коржик на дорогу. Може б, ви дали мені муки? Я вам робив цілий рік, а заробив – на сіль до оселедця.

 Багач почухав потилицю і не відповів. Покликав свою жінку і щось шепнув на вухо. Вона вийшла з хати й невдовзі повернулася.

 – Я там приготувала тобі мішок муки,– сказала біднякові.

 Гаврило дуже втішився, що буде тепер мати не лише на коржик, але й дітям лишиться. Підняв мішок на плече – й додому.

 Жінка теж зраділа. Та розв’язала, а там – попіл.

 – От дурний! – і сплеснула в долоні.– Але якщо кажеш, що це є мука, то я спечу тобі з неї коржик.

 Принесла корито і замісила тісто.

 А вранці Гаврило зібрався у дорогу. Взяв тайстрину з попеловим коржиком і пішов шукати гараздів.

 Йде, йде – й захотів їсти. Відламав трохи коржика і підніс до рота. Коли торкнувся ним до вуст, кусень став білий-білий, як весільний калач. А смачний! Гаврило їв і не міг наїстися.

 – Ади, гейби помазаний медом! А жінка мене дурнем обізвала!

 Напився водички, відпочив – і далі. Дістався до міста. Там було немало таких бідаків, що дивилися на світ голодними очима і чекали, аби пан покликав иа якусь роботу. Гаврило разом з ними заночував просто иа майдані.

 Уранці сунув руку в тайстру, відламав коржика і їсть.

 Бідаки з усіх кінців майдану потяглися до нього. Чоловік дав кожному по доброму шматочку, але коржик був цілий-цілісінький.

 Довго блукав чоловік по чужих краях. Роботу навіть не зачепив пальцем. Попеловий коржик був йому за їжу. Та зносився одяг. Обідраним і змученим повернувся бідняк у село. Йде вулицею – глип, а перед ним багач.

 – Ну, доробився у світах?

 – Усюди біда!

 – І як це ти з голоду не вмер?

 – А так і так,– каже чоловік.– Жінка спекла коржик із муки, що ви мені дали за рік роботи. Я два роки їв із того коржика, ще й людей голодних годував, а він, адіть, цілісінький у тайстрі.

 Багач роззявив рота:

 Скільки живу – отакого-м не видів, щоб їли коржа з попелу. Ану, дай покуштувати...

 Бідняк дав йому кавалок. Багач понюхав – здивувався: запахло калачем. А як з’їв той кусень, облизався і побіг додому.

 – Жінко! – крикнув, задиханий.– Вибери попіл із печі і наліпи з нього калачів. Повезу до міста продавати!

 Напекла багачка повненьке корито попелових калачів, накрила рушником. Багач не втерпів – відламав шматок, аби посмакувати. Але калач до горла не ліз, рот був набитий глиною. Захланний багачпсько таки жував і лигав, аби жіпка не лаяла, що дурно наробилася.

 А на ранок віддав богу душу.

 І казці кінець.

* Тайстра – широка вовняна торба.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)