Facebook InstagramPinterestTwitter
Казки іншою мовою: RU

Водяник (польська казка)

Казки про:
1960

Водяник (польська казка)В одному селі жив дуже блідий рибалка. Мав він жінку й шестеро дітей. Ніде було рибалці ловити рибу, тільки в панському озері. А за це він мусив щодня постачати панові стільки риби, скільки той забажає.

Трапилося раз, що в маєток мало з’їхатися багато гостей, отож пан наказав рибалці принести якнайбільше риби.

Закинув рибалка сіть в озеро, просидів цілісінький день і не спіймав жодної рибини.

Закинув сіть на другий день, теж не спіймав нічого. Сказав про це ланові, а той як гримне:

– Мені що до цього! Не принесеш риби – вижену тебе геть з хати!

Пішов рибалка па озеро й па третій день, але теж на спіймав нічого.

Коли це приходить до нього хлопчик у червоній одежі. А це був Водяник. От він і каже рибалці:

– Хочеш наловити риби? Віддай мені свого старшого сина, то ловитимеш скільки сам схочеш, і не тільки сьогодні, а завжди. Але спершу підпиши ось цю обіцянку кров’ю з вказівного пальця.

Врізав Водяник бідоласі пальця, і той підписав обіцянку, що віддасть йому свого старшого сина.

Зразу ж закинув сіть і спіймав безліч риби, та вся велика, одна в одну.

Прийшов рибалка додому смутний, а жінка його й питає:

– Чого ти, чоловіче, журишся? Ти ж спіймав стільки риби!

А він їй і каже, що повинен за тиждень віддати за це сина Водяникові.

Коли минув тиждень, узяв рибалка сипа Янека і з гірким плачем повів його па озеро. Звідки не взявся Водяник, ухопив Янека й пірнув з ним у воду.

А під водою був скляний палац. Там жив Водяник. Була в нього жінка, дочка і ще багато слуг.

Привів Водяник Янека в палац і наказав бавити свою дочку.

– А коли,– каже,– будеш усе робити добре, то й до батьків іноді тебе відпускатиму.

Янекові подобалося в палаці, тільки було сумно йому дуже.

Водяник це помітив і мовить:

– Коли хочеш – піди на один день до батьків, га гляди: як не повернешся – і ти, і батьки твої, і весь ваш рід – усі загинете: в воді потонете.

Зрадів Янек і побіг додому та й почав хвалитися, як там, у Водяника, йому добре.

Після цього Водяник дозволив йому час від часу навідувати батьків.

Коли Водяникова донька підросла, вона призналася Янекові, що дуже хотіла б жити з ним на землі, між людьми. Отож раз, коли батька з матір’ю не було вдома, вона позбирала найдорожчі скарби й виринула вслід за Янеком з води. Оглянулась - аж мати з великим військом женеться за нею. Тут Водяникова донька обернула Янека на грака, а сама стала сорокою і злетіла з ним на високого дуба.

Мати наказала війську стріляти й гукає:

– В грака стріляйте, а сороку минайте!

Злетіли обоє з дуба. Дівчина обернула Янека на лиса, а сама обернулася на зайця і почала від лиса тікати.

Зирк – аж мати женеться слідом за ними з військом і гукає:

– Лиса стріляйте, а зайця минайте!

Дівчина вдарила паличкою по землі, й розлився великий став. Сама вона обернулася на дику качку, а Янек – на качура.

Мати побачила це й гукає:

– Качура стріляйте, а качку минайте!

Та що солдати стрельнуть, качур і качка пірнають у воду.

Бачить мати, що нічого з ними не вдіє, і розлилася річкою від жалю. А військо повернулося назад.

Пішли Янек з дівчиною до столиці.

Приходять, а король саме на війну збирається. Побачив Янека й забрав його з собою.

А дівчина мусила піти в найми.

Янек на війні бився хоробро, не раз і самого короля від смерті рятував. За це король пообіцяв віддати йому королівну, а з нею і все королівство. Дуже зрадів Янек.

Про Водяникову доньку він і думати забув.

Та коли почали справляти весілля, прилетіли раптом голубка з яструбом і посідали на шафі в залі, де бенкетували гості
Голубка питає:

– Пам’ятаєш, Янеку, як я своїх батьків покинула, а тебе з-під води вивела?

А яструб відповідає:

– Пам’ятаю.

– Пам’ятаєш, як моя мати гналася за нами з військом? Я тебе обернула на грака, а сама обернулась на сороку.

Яструб знову відповідає:

– Пам’ятаю.

Гості дуже здивувалися, а голубка питає далі:

– Пам’ятаєш, як ти обернувся на качура, а я па качку, і моя мати розлилася з жалю річкою?

– Пам’ятаю.

– Пам'ятаєш, любий, як ти обіцяв, що ніколи мене не покинеш?

– Пам’ятаю.

Тут Янек пополотнів як смерть, і йому стало млосно. Король і гості стали питати, що з ним, а він признався, що то голубка йому дорікає. Тут бенкет припинився, й голубка вилетіла з палацу. Янек побіг слідом за нею, а вона на подвір’ї перетворилася на Водяникову доньку. Соромно стало Янекові, почав він її перепрошати. Воли зараз побрались й зажили в добрій згоді.