Жив на світі собі дурний вовк. Зустрів він одного разу козу та й каже їй:
– Зараз я тебе з’їм.
– Ну, що ж, коли у мене така доля – я згодна. Але я дуже худа й стара. Краще зачекай-но трішки, я збігаю додому й пришлю тобі свою доньку. М’ясо у неї ніжне, молоде.
Вовк згодився, відпустив козу та ліг під кущем. А коза побігла додому й розповіла про все чабану. А чабан батогом відшмагав вовка. Той насилу втік. Іншим разом вовк зустрів овечку.
– Овечко,– каже він, – я зараз тебе з’їм.
– Ну, що ж, – відповіла овечка, – від долі не втечеш, тільки дозволь мені перед смертю потанцювати.
Вовк згодився.
Почала овечка танцювати навколо вовка. Танцює, а сама кола робить усе більші та більші, отак і втекла. Знову залишився вовк без обіду. Бреде він далі степом. Кінь пасеться. Підбіг до нього вовк і каже:
– Зараз я тебе з’їм.
– Гаразд,– говорить кінь, – тільки прошу тебе, починай їсти мене з хвоста, а голова хай ще пасеться.
– Можна й так, – згодився вовк і підійшов до хвоста...
Кінь ударив його задніми копитами. Тут вовкові й кінець настав.