Купець і біда (українська народна казка)

Купець і біда (українська народна казка)

В одному королівстві жив-був багатий купець. Довго жив, добра наживав, у різних країнах бував і не знав, що таке біда. От одного дня узяв і повісив на своїй хаті дошку з написом: "Що таке біда?". Та, кажуть, не шукай лиха – само тебе знайде.

Проїжджав тією дорогою король, побачив дошку з написом і зайшов до купцевої хати:

– То ти не знаєш, що таке біда?

– Ні, не знаю. Я – купець.

Постояв король, подумав та й каже:

– Загадаю я тобі три загадки. Якщо відгадаєш їх – будеш жити, а не відгадаєш – голова тобі з плеч. Перша загадка: куди далі – в землю чи до неба? Друга: скільки зірок на небі? Третя: що я думаю?

Загадав король загадки, дав три дні строку на відгадування, сів у карету і поїхав. Не спить, не їсть купець, а журиться і не знає, що йому робити.

А на краю села стояв на посту солдат. Пішов купець до нього і розказав про свою біду. Вислухав солдат купця та й каже:

– Давай я переодягнуся в твою одежу, а ти постій замість мене на посту.

Згодився купець, став замість солдата на посту, а солдат переодягнувся і пішов до хати купця. От через деякий час приїжджає король і питає:

– Ну, відгадав мої загадки?

– Відгадав, – каже солдат.

– Куди далі: в землю чи до неба?

– В землю, – каже солдат, – бо коли на небі барабанять, то ми чуємо. А мій прадід як пішов у землю, то й досі нема.

– Добре, – каже король. – А другу загадку теж відгадав?

– Знаю, – каже солдат, і показав королеві торбу з піском. – У небі є стільки зірок, скільки піщинок у торбі.

– А ти правду кажеш? – питає король.

– Прошу, ваша величність, порахувати, якщо не вірите.

– Ну, добре, – каже король. – А тепер кажи, що я думаю.

– Ви думаєте, ваша величність, що я купець, а я є солдат.

З тих пір солдат став жити у купецькому домі, а купець, певно, й донині стоїть на посту.


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)