Відьма (бразильська казка)

Відьма (бразильська казка)

Жила-була колись жінка, і мала вона добру сусідку. Вони часто ходили одна до одної в гості, допомагали в хатніх справах і ділилися всім, що мали.

Одного разу мати послала свого сина до сусідки – попросити трохи жарин для вогнища.

Хлопчик прибіг до неї й побачив: на вогні стоїть величезна чорна каструля, повна каші.

"Дивина яка! – подумав хлопчик. – Вона ж живе сама, навіщо їй стільки каші?"

Захотів дізнатися, що буде далі, й тихенько сховався за банановими кущами.

Сусідка тим часом зняла каструлю з вогню, підійшла до бананової пальми, нарвала великих зелених листків, розклала їх на підлозі, а тоді вилила на них гарячу кашу.

І раптом почала вся тремтіти... – і просто на очах розпалася на шматки.

Від неї відкотилися руки, ноги, очі, вуха, навіть голова – і всі ті частини ожили, потягнулися до листя і почали їсти кашу!

Хлопчик злякався так, що серце ледь не вискочило.

Він щосили кинувся бігти додому, кричачи:

– Мамо, рятуй! Я бачив, як наша сусідка розсипалася – її руки й ноги самі їли кашу!

Почула це відьма, зібралася докупи в одну мить і кинулася за хлопчиком.

Він біг щодуху й виліз на дерево.

– Дерево, вниз! – крикнула відьма.

І дерево почало опускатися, стискатися, все нижче й нижче.

Коли відьма вже майже схопила хлопця за ногу, той закричав:

– Дерево, вгору!

І дерево знову потяглося до неба, високо-високо.

Так вони й перекрикувалися:

– Дерево, вниз!

– Дерево, вгору!

Відьма розлютилася й покликала жабу.

Приповзла величезна зелена жаба, обхопила дерево й проквакала:

– Як жаба, товста й низька стань, хлопця ближче до землі схиляй!

І дерево стало ширшим, важчим – стовбур опустився нижче.

Тоді хлопець знову гукнув:

– Дерево, вгору!

І дерево схудло, витяглося, мов стріла.

Відьма кликнула змію.

Змія приповзла, обвила дерево своїм довгим тілом і зашипіла:

– Як змія, тонким стань, до землі себе схиляй!

І дерево стало тонким, вигнулося під вагою хлопчика.

Він не розгубився й вигукнув утретє:

– Дерево, вгору!

Змія зірвалася на землю, шиплячи від злості.

Тоді відьма покликала ящірку.

Ящірка підбігла, провела хвостом по стовбуру й прошепотіла:

– Дерево, впади, хлопця вниз спусти!

На місці, де торкнувся хвіст, по дереву побігла глибока тріщина – дерево загуло й почало хилитися до землі.

Але тут мама хлопчика, почувши його крик, вибігла з дому й покликала на допомогу сусідів.

Вони прибігли й побачили: біля дерева відьма, жаба, змія й ящірка.

Люди схопили палиці – і прогнали відьму, а жабу, змію та ящірку вбили.

Відьма втекла – і з того часу її в тих краях ніхто більше не бачив.

Кажуть, лише вночі, коли вітер шелестить банановим листям, можна почути її сердитий шепіт:

"Дерево, вниз... дерево, вниз..."


Залиште відгук!

Ваш відгук опублікують після перевірки!

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)