Жила-була колись жінка, і мала вона добру сусідку. Вони часто ходили одна до одної в гості, допомагали в хатніх справах і ділилися всім, що мали.
Одного разу мати послала свого сина до сусідки – попросити трохи жарин для вогнища.
Хлопчик прибіг до неї й побачив: на вогні стоїть величезна чорна каструля, повна каші.
"Дивина яка! – подумав хлопчик. – Вона ж живе сама, навіщо їй стільки каші?"
Захотів дізнатися, що буде далі, й тихенько сховався за банановими кущами.
Сусідка тим часом зняла каструлю з вогню, підійшла до бананової пальми, нарвала великих зелених листків, розклала їх на підлозі, а тоді вилила на них гарячу кашу.
І раптом почала вся тремтіти... – і просто на очах розпалася на шматки.
Від неї відкотилися руки, ноги, очі, вуха, навіть голова – і всі ті частини ожили, потягнулися до листя і почали їсти кашу!
Хлопчик злякався так, що серце ледь не вискочило.
Він щосили кинувся бігти додому, кричачи:
– Мамо, рятуй! Я бачив, як наша сусідка розсипалася – її руки й ноги самі їли кашу!
Почула це відьма, зібралася докупи в одну мить і кинулася за хлопчиком.
Він біг щодуху й виліз на дерево.
– Дерево, вниз! – крикнула відьма.
І дерево почало опускатися, стискатися, все нижче й нижче.
Коли відьма вже майже схопила хлопця за ногу, той закричав:
– Дерево, вгору!
І дерево знову потяглося до неба, високо-високо.
Так вони й перекрикувалися:
– Дерево, вниз!
– Дерево, вгору!
Відьма розлютилася й покликала жабу.
Приповзла величезна зелена жаба, обхопила дерево й проквакала:
– Як жаба, товста й низька стань, хлопця ближче до землі схиляй!
І дерево стало ширшим, важчим – стовбур опустився нижче.
Тоді хлопець знову гукнув:
– Дерево, вгору!
І дерево схудло, витяглося, мов стріла.
Відьма кликнула змію.
Змія приповзла, обвила дерево своїм довгим тілом і зашипіла:
– Як змія, тонким стань, до землі себе схиляй!
І дерево стало тонким, вигнулося під вагою хлопчика.
Він не розгубився й вигукнув утретє:
– Дерево, вгору!
Змія зірвалася на землю, шиплячи від злості.
Тоді відьма покликала ящірку.
Ящірка підбігла, провела хвостом по стовбуру й прошепотіла:
– Дерево, впади, хлопця вниз спусти!
На місці, де торкнувся хвіст, по дереву побігла глибока тріщина – дерево загуло й почало хилитися до землі.
Але тут мама хлопчика, почувши його крик, вибігла з дому й покликала на допомогу сусідів.
Вони прибігли й побачили: біля дерева відьма, жаба, змія й ящірка.
Люди схопили палиці – і прогнали відьму, а жабу, змію та ящірку вбили.
Відьма втекла – і з того часу її в тих краях ніхто більше не бачив.
Кажуть, лише вночі, коли вітер шелестить банановим листям, можна почути її сердитий шепіт:
"Дерево, вниз... дерево, вниз..."