Кожушок, фартух і шинель (угорська казка)

***

Кожушок, фартух і шинель (угорська казка)-1 Одного разу в холодний осінній вечір до хати багатого поміщика постукали троє голодних, змоклих до рубця бідних мандрівників.

 – Я страшенно голодний, пане! За скибку хліба ладен віддати свій кожушок! – сказав один із мандрівників.

 – Мене мучить страшенна жага, пане! – сказав другий.– За півсклянки теплого чаю я ладен віддати свій фартух!

 – Я страшенно змерз! – сказав третій мандрівник.– За теплий нічліг я ладен віддати свою шинель.

 Жадібний поміщик узяв кожушок, фартух і шинель, дав першому мандрівникові скибку хліба другому – півсклянки теплого чаю, третьому – нічліг на дощаних нарах. А слугам наказав кинути кожушок, фартух і шинель у сарай.

 Тільки-но почало розсвітати, жадібний поміщик розбудив трьох мандрівників і вигнав їх з хати.

 – Бережи кожушок! – обернувшись на порозі, сказав перший бідняк.– Цей кожушок служив мені вірою й правдою, тяжко мені розлучатися з ним.

 – Не забувай про мій фартух! – сказав другий бідняк.– Стався до нього по-людяному.

 – Шануй шинель, не забувай про неї! – сказав третій.

 – Ще б чого! Буду я марнувати час на ваше ганчір’я! – буркнув у відповідь жадібний поміщик.

 Наказавши слугам зачинити важкі залізні ворота за мандрівниками, він пішов у сарай та й почав розглядати кожушок, фартух і шинель.

 Не було на що дивитися – дрантя та й годі...

 Жадібний поміщик навіть пожалів, що дав за ці речі бідним мандрівникам скибку хліба, півсклянки теплого чаю та нічліг.

 Минуло чимало часу; жадібний поміщик забув про, кожушок, фартух і шинель.

 Якось улітку зайшов він у сарай – шукав точильний брусок. Та хоч куди зазирав, хоч у який куток – скрізь знаходив кожушок, фартух і шинель.

 – Геть з-перед моїх очей! Чого вам тут треба? – гримнув поміщик. Схопив кожушок і жбурнув ним об землю.– Паскудний дармоїд! Краще пішов би косити пшеницю!

 І раптом кожушок підвівся, взяв косу, вийшов на подвір’я, далі на шлях і попрямував у поле. А на пшеничній ниві, де колосилася золотава пшениця, заходився косити.

 Поміщик побіг слідом за кожушком. Коли ж побачив, що той косить, остовпів. Адже такого чуда ще й сліпий не бачив!

 Сонце ще не зійшло в зеніт, а кожушок уже скосив усю пшеницю. Селяни ледве встигали збирати за ним та в’язати пшеницю в снопи.

 Впорався кожушок з роботою та й сів відпочити. А жадібний поміщик йому й каже:

 – Оце діло! Попрацював ти на славу. На тобі за це склянку вина Пий!

 Узяв кожушок склянку і вихилив оте вино.

 Шкода стало вина поміщикові, і він гримнув на кожушок:

 – Годі пиячити, йди-но додому!

 Дуже зрадів жадібний поміщик, що придбав дармового слугу. Кожушок тепер він не віддав би навіть за сліпу конячку! І вирішив він навантажити роботою і фартух, і шинель.

 Ще й перші півні не співали, як він убіг в сарай і крикнув:

 – Вставайте!

 Кожушок, фартух і шинель, мов ужалені, попідхоплювалися.

 – Ану до роботи, ледацюги! – гримнув поміщик. – Кожушок – на млин, фартух – розпали грубку, шинель – спечи хліб! Хутко!

 Кожушок, фартух і шинель стрімголов побігли виконувати наказ.

 Кожушок завдав собі на плече міх пшениці, побіг до млина, змолов там зерно і повернувся з міхом борошна.

 Фартух за цей час розпалив піч, а шинель швиденько замісила тісто і спекла смачну паляницю.

 Жадібний поміщик узяв ніж і відкраяв скибку хліба. Білий, пухкий, запашний хліб так і танув у роті. Такого смачного хліба поміщик ніколи ще не їв.

 А кожушок, фартух і шинель стояли, виструнчившись, і дивилися, як жадібно їсть поміщик той хліб. Вони були дуже голодні. Але жадібний поміщик удав, що не помічає їх, і не дав їм навіть покуштувати хліб.

 Ще більше забагатів жадібний поміщик. Кожушок, фартух і шинель робили всю роботу, яку він загадував. Та жадібності поміщика не було ні кінця, ні краю. День від дня ставав він зажерливішим і жорстокішим.

 Надумав він збудувати новий будинок.

 – Кожушок, ти зробиш цеглу! Фартух, ти її привезеш! Шинель, ти збудуєш будинок! – звелів він.

 За короткий час кожушок, фартух і шинель збудували такий чудовий будинок, що люди з усієї округи приходили ним милуватися.

 Ще дужче запишався жадібний поміщик ще вище задер свого кирпатого носа. Але в новому домі йому так сподобалося, що він сидів у ньому, не потішаючись навіть у двір.

 Отак він сидів, нічого не роблячи, й гладшав, а кожушок, фартух і шинель чорно працювали на нього.

 Тільки вночі вони могли скаржитися одне одному.

 Всі ґудзики пообривалися! – стогнала шинель.

 – Відпоровся правий рукав! – сумно сказав кожушок.Кожушок, фартух і шинель (угорська казка)

 – Протерся в мене перед! – плакав фартух.

 Коли знову настала холодна осінь, жадібний поміщик погнав їх у ліс:

 – Кожушок – заготуєш дрова! Фартух – привезеш їх додому! Шинель – розпалиш усі грубки! Я грітимуся!

 Схопив кожушок величезну сокиру та й побіг у ліс. Одне по одному падали зрубані дерева. Фартух привіз їх додому, а шинель розпалила всі грубки.

 Розлігся жадібний поміщик на нарах та й міцно заснув.

 Довго спав, а коли прокинувся, гримнув:

 – Хочу пити! Де ви, слуги мої, де ви?

 Прибігли слуги, і поміщик наказав:

 – Кожушок – збереш виноград! Фартух – вичавиш з винограду сік! Шинель – наллєш у келих!

 Побігли небораки-слуги виконувати наказ – і невдовзі на столі стояв великий келих солодкого виноградного соку.

 Якось узимку, в завірюху й мороз, покликав жадібний поміщик своїх слуг і загорлав:

 – Хочу риби! Ри-ри-ри-би-би хочу! Прорубайте на річці ополонку і принесіть мені риби!

 – Чим же нам ловити рибу? Дай нам невід! – відповіли слуги.

 – Обійдетесь і без невода, лінтюхи!

 Що було робити бідолашним слугам? Пішли вони на річку прорубали ополонку й полізли в холодну воду рибу ловити.

 Кожушок наразився на гострий кілок, що стримів із води, фартух за- тягло під воду течією, а шинель примерзла до криги.

 Чимало часу минуло, поки вони нарешті спромоглися звільнитися і видертись на берег.

 Жадібний поміщик нетерпляче чекав їхнього повернення, а потім, гнівний та лютий, подався до річки.

 Дивиться – кожушок, фартух і шинель сидять на березі, ковтають дрижаки, а риби немає.

 – Дармоїди, нероби! – зіпнув поміщик.– Як вам не соромно! Ну, начувайтеся!

 Він кинувся на своїх слуг і хотів їх побити. Але кожушок, фартух і шинель відскочили вбік, і жадібний поміщик шубовснув у воду.

 Йому перехопило дух від крижаної води, а потім він почав благати:

 – Рідненькі, любенькі мої слуги, врятуйте мене! Врятуйте, не пошкодуєте! Я буду добрий до вас, ніколи більше вас не кривдитиму.

 Проте кожушок, фартух і шинель навіть слухати не схотіли поміщика...

 Помчали вони додому, посідали біля теплої грубки, зігрілися й висушилися, а тоді запросили людей з усього села і влаштували бучний та веселий бенкет.

 Гуляли до самісінького ранку.

Будь ласка, залиште свій відгук!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Відгук буде опублікований після перевірки модератором :)

Ви можете увійти під своїм логіном або зареєструватися на сайті.

(обов'язково)